Цивільний кодекс України (ЦКУ). Науково-практичний коментар.

1. Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

Коментар:

1. Через свою матеріальну природу річ зумовлює характер суб'єктивного цивільного права, яке встановлюється на неї. Дія права на річ у просторі і часі необмежена (точніше, у часі обмежена лише часом існування самої речі). Мова йде про те, що "втілена в речі свобода особи, тобто власність, діє без кордонів у часі і просторі"¹. Обмеження державою дії права власності щодо нерухомої речі випливає із властивості самої речі, її нерухомої природи. Натомість обмеженою є кількість суб'єктів, які можуть одночасно користуватись річчю (як правило, це одна чи декілька визначених осіб) в силу її матеріальності. Ознака матеріальності речі як об'єкта цивільного права передбачає можливість фактичного володіння річчю, а у випадку певного порушення суб'єктивного цивільного права на річ - можливість захисту шляхом витребування речі в натурі із чужого незаконного володіння (такий спосіб захисту неможливо застосувати до таких нематеріальних благ, як результати інтелектуальної діяльності, особисті немайнові блага, інформація, послуги, а також майнові права). Річ відокремлюється від інших речей за рахунок матеріальної форми існування (зайняття певного обсягу фізичного простору, який одночасно не може бути зайнятий іншою річчю).

____________

1 Скловский К. И. Собственность в гражданском праве: Учебно-практ. пособие. - 2-е изд. - М.: Дело, 2000. - С. 154.

2. Не слід ототожнювати майнові відносини з відносинами власності. Видами майнових відносин є речові, зобов'язальні, виключні та корпоративні відносини. Наведена класифікація утворена за критерієм об'єкта суб'єктивного права того чи іншого виду.

Річ може бути об'єктом лише речових прав. Це правило підтверджується тим, що навіть речові права на чуже майно можуть виникати із договору, але є речовими, а не договірними. За договором купівлі-продажу у покупця виникає зобов'язальне право вимагати передання речі - тобто право на дію зобов'язаної особи (продавця), про що непрямо свідчить загальне правило, передбачене у ч. 1 ст. 334 ЦК - право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна. Об'єктом виключних прав є результат інтелектуальної діяльності, який є ідеальним об'єктом і ЦК спеціально вказує, що слід розрізняти право інтелектуальної власності та право власності на річ, в якій втілено твір (ст. 419). Корпоративні права взагалі мають особливий об'єкт, оскільки є не правами вимоги, а можливостями здійснення учасниками власних дій, які є складовими чужої діяльності господарського товариства.

3. Оскільки наріжним каменем під час ідентифікації будь-якого об'єкта як речі є його матеріальна природа, виникає питання про віднесення до роду речей такого об'єкта як енергія.

Якщо визнавати енергію річчю, то логічно припустити, що на неї встановлюється речове право. Але модель права власності не призначена для того, аби конструювати приналежність блага, яке не має матеріальної, зовнішньої форми, для того щоб бути відокремлене одне від одного. Навіть індивідуалізована енергія - наприклад, яка знаходиться в акумуляторі чи батарейці - не може бути об'єктом речового права, адже в ролі останнього виступає сам матеріальний носій, в якому зберігається енергія. В більшості ж випадків енергія є результатом виконання договірного зобов'язання постачальником, тому можна її прирівняти до послуги, за винятками індивідуалізації в матеріальному носії та несанкціонованого підключення до електричної мережі (в останньому випадку матиме місце недоговірне зобов'язання з відшкодування збитків або внаслідок безпідставного збагачення).

4. Серед речей є досить специфічні об'єкти - наприклад, людське волосся. Будучи невіддільним від тіла живої людини, воно не є об'єктом правовідносин, але як тільки волосся відокремилось від тіла людини, воно стає річчю, яку можна вільно відчужувати. Іншим специфічним об'єктом є частина речі. Так, ч. 1 ст. 793 ЦК прямо передбачає, що предметом договору найму може бути як вся будівля або інша капітальна споруда, так і їх окрема частина (подібне правило містить і ч. 1 ст. 812 ЦК щодо найму частини квартири). Це винятки із загального правила про те, що предметом договору найму може бути лише річ (ч. 1 ст. 760 ЦК), адже не передається в оренду, наприклад, частина автомобіля (двоє дверей, два колеса і двигун). В нормах Глави 32 ЦК прямо не зазначено, що право користування чужою земельною ділянкою стосується саме частини цієї ділянки для проходу і проїзду (адже сервітут обтяжує всю ділянку), хоча мова йде тільки про її чітко визначену частину.