Цивільний кодекс України (ЦКУ). Науково-практичний коментар.

1. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

2. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог:

1) про стягнення неустойки (штрафу, пені);

2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації.

У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості;

3) про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (стаття 362 цього Кодексу);

4) у зв'язку з недоліками проданого товару (стаття 681 цього Кодексу);

5) про розірвання договору дарування (стаття 728 цього Кодексу);

6) у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу);

7) про оскарження дій виконавця заповіту (стаття 1293 цього Кодексу).

3. Частину третю виключено.

4. Частину четверту виключено.

Коментар:

1. Коментована стаття встановлює спеціальні строки позовної давності для вимог окремих видів тривалістю в один рік, п'ять років та десять років.

1.1. Строк позовної давності в один рік підлягає застосуванню щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Разом з тим, треба мати на увазі, що вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені) за своїм характером є додатковими (похідними) вимогами щодо певного основного зобов'язання. Додатковими вимогами є вимоги, що забезпечують або обумовлюють виконання основного зобов'язання, які встановлені законом або договором (щодо неустойки див. коментар до ст. ст. 549, 550, 551 та 624 цього Кодексу). У випадку, якщо неустойкою (штрафом, пенею) забезпечується виконання зобов'язання, на яке розповсюджується загальна позовна давність, право на таке стягнення втрачається лише зі спливом строку позовної давності щодо основної вимоги. Таким чином, скорочена позовна давність стосовно неустойки (штрафу, пені) фактично означає можливість стягнення неустойки (штрафу, пені) за один рік, за умови, якщо не сплив строк позовної давності щодо основної вимоги (див. коментар до ст. 266 цього Кодексу).

1.2. Скорочений (спеціальний) строк позовної давності тривалістю в один рік застосовується також щодо спростування недостовірної інформації, яка розповсюджена у засобах масової інформації, причому перебіг цього строку починається з дати, коли особа довідалася або могла довідатися про розміщення (опублікування) цих відомостей.

Необхідно звернути увагу на те, що в цій частині норма ч. 1 ст. 258 ЦК суперечить загальному правилу щодо початку перебігу строку, встановленому ст. 253 цього Кодексу та нормі ч. 1 ст. 260 ЦК, оскільки у нормі п. 2 ч. 2 ст. 258 Кодексу законодавцем визначено, що річний строк позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про опублікування відповідних відомостей.

1.3. Скорочений строк позовної давності тривалістю в один рік встановлений для захисту прав співвласника спільної часткової власності, у випадку порушення права цієї особи на переважне придбання частки спільного майна, шляхом продажу цієї частки третій особі (див. коментар до ст. 362 Кодексу).

1.4. Скорочений строк позовної давності в один рік встановлений законодавцем для звернення до суду в зв'язку з недоліками проданого товару (ст. 681 ЦК) однак, норма ст. 681 ЦК в цій частині є бланкетною (відсилочною) до ст. 680 ЦК, яка встановлює певні правила щодо обчислення строків пред'явлення вимоги в зв'язку з недоліками проданого товару, які дають можливість фактично подовжити цей строк (див. коментар до ст. 680 ЦК).

1.5. Строк давності в один рік застосовується для вимог щодо розірвання договору дарування (ст. 728 ЦК). Спеціальні підстави для розірвання договору дарування визначені ст. ст. 726 - 727 ЦК, у зв'язку з чим річний строк на пред'явлення вимоги про розірвання договору дарування може перевищувати один рік, оскільки цей строк починається з дати настання обставин, яки визначені законом як підстави для розірвання такого договору.

1.6. Строк давності в один рік встановлений для вимог, обумовлених перевезенням вантажу та поштових відправлень. Необхідно прийняти до уваги, що перевезення вантажів та пересилання поштових відправлення безпосередньо регулюються низкою спеціальних законодавчих та підзаконних актів які визначають додаткові умови щодо таких вимог.

1.7. Законодавцем встановлено річний строк позовної давності для оскарження дій виконавця заповіту (ст. 1293 ЦК). Повноваження виконавця заповіту визначені у ст. 1290 ЦК. Необхідно звернути увагу на те, що законодавець визначив засіб захисту порушеного права саме як скаргу, хоча оскарження дій не належить до способу захисту цивільних прав та інтересів, визначених абзацом 1 ч. 2 ст. 16 ЦК. Разом з тим, нормою абзацу другого ч. 2 ст. 16 ЦК у встановлена можливість судового захисту порушеного права іншим способом, ніж той, що встановлений нормами попереднього абзацу ч. 2 ст. 16 ЦК.

2. Норма ч. 3 ст. 258 ЦК встановлює п'ятирічний строк для вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману.

Більш тривалий строк на звернення із захистом щодо порушеного права встановлено законодавцем в зв'язку з тим, що застосування насильства або обману (зловживання довірою) з метою спонукання до укладання правочину, містить ознаки злочинів. Таким чином, більш тривалий строк позовної давності введено законодавцем з метою захисту прав потерпілого від згаданих вище протиправних дій, які можуть мати кримінальний характер (щодо правочину, укладеного під впливом обману та під впливом насильства див. коментар до ст. ст. 230 - 231 ЦК).

3. Норма ч. 2 ст. 215 ЦК визнає нікчемним правочин, недійсність якого встановлена законом. У відповідності до ч. 2 ст. 228 ЦК, до категорії нікчемних правочинів віднесені правочини, які порушують публічний порядок. Встановлення законодавцем позовної давності тривалістю у десять років для вимог про застосування наслідків нікчемного правочину, обумовлене необхідністю захисту від порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення і пошкодження майна або незаконного заволодіння ним, тобто від правопорушення, яке містить ознаки злочину. Доцільно звернути увагу на те що у вказаній нормі йдеться не про сам нікчемний правочин, а про наслідки нікчемного правочину, які тривалий час можуть бути прихованими, в зв'язку з чим законодавцем встановлено десятирічний строк для подання позову із згаданих вище підстав (щодо нікчемного правочину та його наслідків див. коментар до ст. ст. 215 - 216, 228 ЦК).