Цивільний кодекс України (ЦКУ). Науково-практичний коментар.

1. Малолітня, неповнолітня особа, а також фізична особа, яка визнана недієздатною або цивільна дієздатність якої обмежена, має право на опіку або піклування.

Коментар:

Опіка (піклування) встановлюється для забезпечення виховання малолітніх, неповнолітніх дітей, які внаслідок смерті батьків, хвороби батьків або позбавлення їх батьківських прав чи з інших причин залишились без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів цих дітей.

Опіка (піклування) встановлюється також для захисту особистих і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки (особи, визнані обмежено дієздатними чи недієздатними).

Суб'єктів, над якими встановлюється опіка та піклування, можна поділити на дві групи: 1) фізичні особи до 18 років (малолітні і неповнолітні) та 2) фізичні особи після 18 років (визнані обмежено дієздатними та недієздатними).

Врегулюванню опіки і піклування над суб'єктами першої групи СК України присвятив главу 19 "Опіка та піклування над дітьми" (ст. ст. 243 - 251).

На захист прав та законних інтересів суб'єктів обох груп було затверджено наказ Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства освіти України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року N 34/166/131/88 "Про затвердження Правил опіки та піклування" (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 червня 1999 р. за N 387/3680).

Цей нормативно-правовий документ було затверджено до прийняття ЦК, тому між ними існують багато протиріч. Наприклад, за вказаним наказом опіка установлюється над неповнолітніми, які не досягли п'ятнадцяти років і залишились без піклування батьків. Згідно з ЦК опіка встановлюється над фізичними особами, які не досягли чотирнадцяти років і позбавлені батьківського піклування.

Опіка встановлюється над малолітніми особами, які позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Піклування встановлюється над неповнолітніми особами, які позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена.

Закон пред'являє вимоги до опікуна, піклувальника. Ним може бути тільки повнолітня дієздатна особа. При призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини. Не може бути опікуном, піклувальником дитини особа, яка зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, особа, позбавлена батьківських прав, а також особа, інтереси якої суперечать інтересам дитини (ст. 244 СК).

Ст. 247 СК закріплює права дитини, над якою встановлено опіку або піклування, зокрема, право на проживання в сім'ї опікуна або піклувальника, на піклування з його боку; на забезпечення їй умов для всебічного розвитку, освіти, виховання і на повагу до її людської гідності; на збереження права користування житлом, у якому вона проживала до встановлення опіки або піклування, у разі відсутності житла така дитина має право на його отримання відповідно до закону; на захист від зловживань з боку опікуна або піклувальника.

Встановлення опіки та піклування не припиняє права дитини на аліменти, пенсії, інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника.

Правам підопічних кореспондують обов'язки опікунів і піклувальників (ст. 249 СК, ст. 67, 69 ЦК).

Припинення опіки, піклування над дитиною, а також звільнення опікунів, піклувальників від обов'язків регламентується правилами статей 250, 251 СК, статей 76, 77 ЦК.