Цивільний кодекс України (ЦКУ). Науково-практичний коментар.

1. Фотографія, інші художні твори, на яких зображено фізичну особу, можуть бути публічно показані, відтворені, розповсюджені лише за згодою цієї особи, а в разі її смерті - за згодою осіб, визначених частиною четвертою статті 303 цього Кодексу.

Згода, яку дала фізична особа, зображена на фотографії, іншому художньому творі, може бути після її смерті відкликана особами, визначеними частиною четвертою статті 303 цього Кодексу. Витрати особи, яка здійснювала публічний показ, відтворення чи розповсюдження фотографії, іншого художнього твору, відшкодовуються цими особами.

2. Якщо фізична особа позувала авторові за плату, фотографія, інший художній твір може бути публічно показаний, відтворений або розповсюджений без її згоди.

Фізична особа, яка позувала авторові фотографії, іншого художнього твору за плату, а після її смерті - її діти та вдова (вдівець), батьки, брати та сестри можуть вимагати припинення публічного показу, відтворення чи розповсюдження фотографії, іншого художнього твору за умови відшкодування автору або іншій особі пов'язаних із цим збитків.

3. Фотографія може бути розповсюджена без дозволу фізичної особи, яка зображена на ній, якщо це викликано необхідністю захисту її інтересів або інтересів інших осіб.

Коментар:

1. Коментована стаття передбачає ще одну гарантію здійснення прав та охоронюваних законом інтересів фізичної особи. Її зміст полягає у встановлені порядку охорони інтересів фізичної особи, яка зображена на фотографіях та інших художніх творах. Даний порядок за своїм характером є доволі близьким до передбаченого ст. 307 ЦК України, оскільки також спрямований на повну, всебічну та своєчасну охорону інтересів фізичної особи, зовнішнє зображення якої фіксується на матеріальному носієві. Відмінність між цими видами охорони інтересів фізичної особи полягає, насамперед, в тому, що в осіб, які здійснюють фіксацію зображення фізичної особи різний рівень творчого підходу до цього процесу. Якщо у випадках, які передбачені у ст. 307 ЦК України, ми маємо справу з механічним відтворенням зображення фізичної особи, то у випадку, що передбачений коментованою статтею, рівень фіксації, як правило, носить творчий підхід. Так, наприклад, і в першому і в другому випадку фіксація зображення фізичної особи може здійснюватись на фотоплівку. Але в останньому випадку ми маємо справу не з механічним фотовідтворенням об'єктивної реальності, а з певним творчим підходом до цього процесу (художнє фотографування, ретуш, комп'ютерна обробка фотографій тощо). Тобто, ми маємо справу з художнім твором, що суттєво впливає на рівень працемісткоскі, а відповідно і вартості зазначеної роботи.

2. Основним способом охорони інтересів фізичної особи, яка зображена на фотографіях та інших художніх творах (художніх картинах, скульптурах, воскових фігурах, чеканках, різьбленнях, вишивках, іконах, кінокартинах тощо), що передбачений в коментованій статті, є заборона публічного показу, відтворення та розповсюдження зазначених творів без волі на те фізичної особи, що зображена на них.

Особливо слід відмітити, що дана стаття врегульовує не стільки питання отримання згоди на зображення у вказаних художніх творах (оскільки згода на зображення фізичної особи отримується в порядку ст. 307 ЦК України, і що стосується художніх творів, то вона, як правило, присутня), скільки отримання згоди на публічне поширення цього твору шляхом публічного показу, відтворення та розповсюдження від зображеної на ньому фізичної особи. У випадку смерті фізичної особи згоду на такий публічний показ, відтворення та розповсюдження художнього твору можуть дати діти, вдова (вдівець), а якщо їх немає, - батьки, брати та сестри померлого. При цьому, згода зазначених осіб носить вирішальне значення також і у випадку, коли померла особа за життя дала свою згоду на публічний показ, відтворення чи розповсюдження цього художнього твору. Так вказані особи мають право, відшкодувавши витрати особи, яка здійснювала публічний показ, відтворення чи розповсюдження художнього твору відкликати попередню згоду померлого.

3. Отримання згоди від фізичної особи, що зображена на фотографії чи іншому художньому творі, є визначальною умовою, щодо їх публічного поширення. Однак, в окремих випадках, законодавець виходить з того, що отримання згоди на такий публічний показ, відтворення чи розповсюдження художнього твору не є необхідним.

До таких випадків відноситься, насамперед, коли фізична особа позувала авторові фотографії, чи іншого художнього твору за плату, наприклад, фотомодель, натурщик, кіноактор тощо. Це пов'язано з тим, що особа отримала винагороду за свою працю і тому, ніби отримання згоди на відповідне оприлюднення даної твору презюмується. Проте, з огляду на певну пріоритетність особистих немайнових прав перед усіма іншими, фізична особа, що позувала за плату, може вимагати припинення публічного показу, відтворення чи розповсюдження фотографії чи іншого художнього твору. Вимога такого припинення повинна бути сформована у формі заборони з боку фізичної особи, що позувала за плату, здійснювати такий публічний показ, відтворення чи розповсюдження фотографії чи іншого художнього твору, що скасовує введену вище презумпція згоди. Але слід відмітити, що внаслідок такої заборони, автору фотографії чи іншого художнього твору, який сподівався отримати майновий зиск від такого публічного показу, відтворення та розповсюдження твору, завдаються відповідні збитки. Тому, на особу, що позувала за плату, а потім заборонила вказане поширення цього твору покладається обов'язок здійснити відшкодування автору, або іншій особі, пов'язаних із цим збитків. Аналогічний правовий режим охорони інтересів автора чи іншої особи поширюється після смерті фізичної особи, яка позувала за плату і на випадок заборони публічного показу, відтворення чи розповсюдження фотографії чи художнього твору з її зображенням на її дітей та вдову (вдівця), батьків, братів та сестер.

Ще одним випадком, коли законодавець вважає, що отримання згоди від фізичної особи на публічний показ, відтворення чи розповсюдження фотографії з її зображенням не вимагається - є необхідність захисту її інтересів (наприклад, служба розшуку загублених дітей) або інтересів інших осіб (наприклад, оголошення про розшук особи, що підозрюється у вчиненні злочину). При цьому, ми вважаємо, що такий режим повинен поширюватись не лише на фотографії, але й на інші художні твори, наприклад, фотороботи, графічне зображення тощо.