Цивільний кодекс України (ЦКУ). Науково-практичний коментар.

1. Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Коментар:

Коментована стаття є вкрай необхідною, оскільки вона вносить визначеність у правову долю незаконно відчуженого майна.

Суб'єктом відносин, що регулюються коментованою статтею, є добросовісний набувач. Добросовісним вважається той набувач, який не знав і не мав знати, що набуває майно в особи, яка не має права його відчужувати (див. коментар до ст. 388). Відповідно до п. 6.2 листа Вищого арбітражного суду України "Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом" від 31.01.2001 р. набувач також не може бути визнаний добросовісним, якщо на момент здійснення право чину про відчуження спірного майна на відповідне майно обґрунтовано претендували треті особи, і про це набувачеві було відомо. Встановлення добросовісності набуття майна покладається набувача, який має довести, що він набув майно оплатно і що він не знав і не міг знати про те, що воно придбане у особи, яка не мала права його відчужувати.

Відповідно до положень статті, добросовісний набувач може набути право власності на майно, якщо відповідно до норм ЦК України воно не може бути витребуване в нього. Стаття 388 встановлює порядок та умови витребування майна від добросовісного набувача. Згідно із ст. 388 ЦК власник може витребувати майно від добросовісного набувача лише в разі, коли воно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння поза їх волею, та коли такий набувач набув майно за відплатним договором. Власник має право витребувати майно від добросовісного набувача в усіх випадках, коли він набув його безвідплатно.

В усіх інших випадках власник не має права витребувати майно від добросовісного набувача. Це можуть бути випадки, коли власник передає своє майно за правочинами чи за іншими підставами іншим особам, які неправомірно згодом здійснили відчуження такого майна третім особам. Такі обставини однозначно свідчать про вибуття майна з володіння власника за його волею і, таким чином, воно не може бути витребувано власником від добросовісного набувача за оплатним правочином. Таким чином, на власника покладається обов'язок нести ризик свого необачного вибору контрагента за правочином. У зазначених випадках власник має можливість захистити свої майнові права шляхом безпосереднього звернення з позовом до уповноваженої ним особи про відшкодування збитків, завданих неправомірним відчуженням ввіреного майна третім особам. Такі позовні вимоги повинні ґрунтуватися на нормах, що регулюють виниклі між власником і уповноваженою особою відносин (зберігання, оренди, доручення тощо).