Цивільний кодекс України (ЦКУ). Науково-практичний коментар.
Стаття 389. Витребування грошей та цінних паперів
1. Гроші, а також цінні папери на пред'явника не можуть бути витребувані від добросовісного набувача.
Коментар:
1. Гроші виступають засобом обігу, засобом платежу та мірою вартості на території відповідної держави. Гроші в цивілістичній літературі розглядаються як речі, наділені родовими ознаками. Але в окремих випадках вони можуть бути певним чином індивідуалізовані, наприклад, шляхом їх позначення або переписування номерних знаків при передачі їх у позику чи за іншою цивільно-правовою угодою.
Неможливість витребування грошей від добросовісного набувача обумовлюється їх родовим характером, тому право власника грошей має бути захищене за допомогою іншого цивільно-правового засобу захисту.
Що до витребування грошей та іменних цінних паперів, то вони, відповідно до статей 387 - 389 можуть бути витребувані в усіх випадках, але в порядку, передбаченому для віндикаційного позову, - лише в разі їх індивідуалізації. В усіх інших випадках ці об'єкти можуть бути повернуті за допомогою зобов'язально-правових засобів захисту.
2. Відповідно до ст. 194 ЦК, цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його випустила (видала), і власником, та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам. При цьому передання іншій особі прав, посвідчених цінним папером на пред'явника, здійснюється шляхом вручення цінного паперу цій особі, тобто передбачається вільний обіг цінних паперів на пред'явника.
Стаття 389 ЦК України передбачає неможливість витребування цінних паперів на пред'явника від добросовісного набувача у зв'язку з відсутністю в них ознак, що індивідуалізують такий об'єкт цивільного права, адже, відповідно до ст. 387 ЦК, витребувані можуть бути лише індивідуально визначені речі.
При цьому зазначена норма встановлює заборону на віндикацію грошей і цінних паперів на пред'явника незалежно від підстав їх вибуття з володіння власника (відплатно чи безвідплатно, незалежно чи залежно від волі власника).