Цивільний кодекс України (ЦКУ). Науково-практичний коментар.

1. Право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Коментар:

1. Коментована стаття передбачає два види підстав за яких виникає право володіння чужим майном: договір та закон. Стосовно договору, то такими договорами можуть служити лише ті, які пов'язані з передачею речі у користування або передачею речі на іншому речово-правовому титулі на певний строк або договорами які опосередковують перехід речей. Так право володіння виникатиме у разі укладення договорів найму (оренди), позички, лізингу, перевезення, зберігання, комісії тощо. Саме в рамках цього договірного строку особа може захищати своє право володіння перед третіми особами в тому числі і перед самим власником. Разом з тим, сплив строку вказаного у договорі відповідно до змісту ст. 399 ЦК України не припиняє володіння, а тому таке володіння так само буде захищатися відповідними цивільно-правовими засобами. Разом з тим, сплив строку означає встановлення обов'язку повернення речі і тому поряд із можливістю захисту володіння, особу може бути примушено повернути річ тим самим припинивши володіння нею. З іншого боку, після закінчення строку набувальної давності річчю, її володіння може перерости у право власності на річ, якщо будуть дотримані умови такого набуття.

У коментованій статті зазначається, що договір може укладатися із самим власником або особою, якій майно було передане власником. Йдеться про передачу майна на правовій підставі (договір чи інша законна підстава). Разом з тим, тільки власник має право розпоряджатися своєю власністю, а всі інші повинні узгоджувати свої дії з власником, якщо інше не передбачене законом або договором. Тому вираз "майно передане власником" можна тлумачити за своїм змістом у різних площинах, але в даній статті він використовується стосовно права володіння. Тобто власник вправі передати майно іншій особі, яка у свою чергу вправі здійснювати правомочності власника та передати одну з них третім особам. Якщо іншій особі передане окреме з прав на майно, то тут необхідно виходити з адекватності відповідного права: можливістю передати право володіння може скористуватися лише володілець, якому передане не тільки право володіння але й інші правомочності - як мінімум користування або й розпорядження.

2. Іншим випадком встановлення права володіння є вказівка на це у законі. Такими випадками може бути вказівка на спадкування того чи іншого майна, на його перехід до особи в силу визначених обставин тощо. Прикладом може служити, положення ч. ч. 2 і 3 ст. 28 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" відповідно до якої, якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. До закінчення процедури звернення стягнення обтяжувач зобов'язаний вживати заходи щодо збереження відповідного рухомого майна згідно з вимогами, встановленими статтею 8 цього Закону. Якщо боржник, у володінні якого знаходиться предмет забезпечувального обтяження, не виконує обов'язок щодо передачі предмета забезпечувального обтяження у володіння обтяжувача, звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду.

Варто відмітити, що підставою виникнення володіння в силу закону є й низка положень ЦК України. Так, ч. 3 ст. 337 передбачає право володіти знайденою річчю до встановлення особи власника. Аналогічні правила містяться і у ч. 2 ст. 340 стосовно утримання бездоглядної тварини. Титульними володільцями є також сервітуарій - особа яка має право користування житлом на правах члена сім'ї власника та емфітевта і суперфіціарій в частині користування земельними ділянками наданим їх в користування.