Цивільний кодекс України (ЦКУ). Науково-практичний коментар.

1. Об'єктами суміжних прав без виконання будь-яких формальностей щодо цих об'єктів та незалежно від їх призначення, змісту, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження є:

а) виконання;

б) фонограми;

в) відеограми;

г) програми (передачі) організацій мовлення.

Коментар:

1. Розвиток інтелектуальної діяльності в умовах сучасності призвів до збільшення видів та способів використання результатів творчості, розширення зовнішніх форм їх прояву та реалізації. Поступово виникла необхідність забезпечення охорони не лише суб'єктивних прав авторів творів літератури, науки та мистецтва, а у створенні механізмів цивільно-правового захисту осіб, що здійснюють використання, публічне виконання та зовнішнє втілення об'єктів авторського права у формі, придатній для їх подальшого тиражування та відтворення. Охорона прав та законних інтересів таких суб'єктів - виконавців у різних сферах мистецької діяльності (акторів, співаків, музикантів), виробників фонограм та відеограм та організацій мовлення забезпечується інститутом суміжних прав. Суміжні права охоплюють систему нормативного забезпечення охорони результатів творчої діяльності виконавців, виробників фонограм, відеограм, організацій мовлення, їх спадкоємців та інших правонаступників.

2. Суміжні права тісно пов'язані з авторськими правами. Вони виникають з приводу відтворення, сповіщення творів, які охороняються авторським правом та є, як правило, похідними від прав автора. Крім того, спостерігається подібність у сфері правової охорони авторів та виконавців, виробників фонограм, відеограм та організацій мовлення. Суб'єкти суміжних прав володіють аналогічними з авторськими правовими можливостями (комплексом особистих немайнових та майнових прав), які характеризуються часовою і просторовою обмеженістю та встановленим законодавством колом випадків вільного використання їх об'єктів.

Суміжні права є похідними та залежать від авторських прав. Зв'язок між цими різновидами інтелектуальної власності відобразився у змісті ч. 2 ст. 37 Закону України "Про авторське право і суміжні права", згідно якої виконавці здійснюють свої права за умови дотримання ними прав авторів виконуваних творів та інших суб'єктів авторського права. Виробники фонограм, виробники відеограм повинні дотримуватися прав суб'єктів авторського права і виконавців. Організації мовлення повинні дотримуватися прав суб'єктів авторського права, виконавців, виробників фонограм і відеограм. Тому виникнення суміжних прав пов'язується законодавцем з фактом додержання їх суб'єктами майнових та особистих немайнових прав авторів та їх правонаступників. Для виникнення окремих видів об'єктів суміжних прав крім одержання згоди автора необхідно також отримати дозвіл первинного суб'єкта суміжних прав. Так, створення фонограми буде правомірним лише за умови додержання виробником фонограми та виконавцем музичного твору прав авторів тексту та музики, а також одержання згоди виконавця на запис його виконання у формі фонограми.

Проте у ряді випадків суміжні права можуть існувати незалежно від авторських. Так, факт публічного виконання творів фольклору є правовою підставою для виникнення суміжних прав виконавця, проте самі твори народної творчості не належать, згідно ст. 10 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до переліку об'єктів авторського права.

Між авторським правом та суміжними правами також існує різниця у строках правової охорони та встановлених законодавством випадках обмеження майнових прав виконавців, виробників фонограм, відеограм і організацій мовлення та авторів творів літератури, науки і мистецтва. Враховуючи подібність механізмів охорони авторських та суміжних прав, для захисту їх суб'єктів використовуються спільні способи та порядок, передбачені п'ятим розділом Закону України "Про авторське право і суміжні права" та ст. 432 ЦК України.

3. Крім глави 37 ЦК України та Закону України "Про авторське право і суміжні права" охорона об'єктів суміжних прав здійснюється згідно норм інших Законів України "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм", "Про телебачення і радіомовлення", "Про кінематографію", "Про інформацію" тощо.

Правова охорона суміжних прав відбувається також згідно положень Римської конвенції про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення (1961 р.), Женевської конвенції про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм (1971 р.), Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності з авторського права (1996 р.) та Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності з виконань і фонограми (1996 р.).

Відносини у сфері використання виконань, фонограм, відеограм та програм організацій мовлення регулюються також підзаконними правовим документами, до яких можна віднести постанови КМ України "Про затвердження розміру винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм та порядку її виплати" від 18.01.2003 р. N 71, "Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об'єктів авторського права і суміжних прав" від 18.01.2003 р. N 72, "Про затвердження положень з питань розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних" від 13 жовтня 2000 р. N 1555, "Про затвердження Порядку надання, зберігання та видачі примірників дисків для лазерних систем зчитування" від 4 липня 2002 р. N 925 та інші.

4. Коментована стаття визначає чотири об'єкти суміжних прав. До них належать виконання, відеограми, фонограми та програми (передачі) організацій мовлення.

Об'єкти суміжних прав передбачають будь-які способи виконання літературних, драматичних, музичних, музично-драматичних, хореографічних, фольклорних та інших творів, запис будь-якого виконання на фонограмі та відеограмі; сповіщення програм шляхом трансляції в ефір і по проводах.

Публічним виконанням вважається подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї. Об'єктом правової охорони являється безпосередньо виступ артиста-виконавця. По суті, виконавець є посередником між творцем та публікою, оскільки він передає вже сформульовану думку автора, доводить зміст твору до відома невизначеного кола осіб, тому його діяльність носить творчий характер та охороняється як окремий об'єкт інтелектуальної власності інститутом суміжних прав.

Фонограмою є звукозапис на відповідному носії (магнітній стрічці чи магнітному диску, грамофонній платівці, компакт-диску тощо) виконання або будь-яких звуків, крім звуків у формі запису, що входить до аудіовізуального твору.

Відеограма, визначається ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" як відеозапис на відповідному матеріальному носії (магнітній стрічці, магнітному диску, компакт-диску тощо) виконання або будь-яких рухомих зображень (із звуковим супроводом чи без нього), крім зображень у вигляді запису, що входить до аудіовізуального твору.

Іноді досить важко відрізнити відеограму як об'єкт суміжних прав та аудіовізуальний твір, що охороняється законодавством про авторське право. Тому у законодавствах деяких держав світу відеограма не є самостійним об'єктом правової охорони, а запису на відповідному матеріальному носієві рухомих зображень, що характеризується творчим підходом надається охорона авторським правом. Наразі різницею між аудіовізуальним твором (фільмом) і відеограмою є творчий характер фільму, що передбачає написання сценарію та музичного супроводу, творчий внесок оператора, режисера, художника-постановника, гру акторів тощо. Водночас, відеограмою вважається відеозапис будь-яких рухомих зображень, крім зображень у вигляді запису, що входить до аудіовізуального твору, які, самі по собі, можуть не бути результатом творчості.

Закон України "Про телебачення і радіомовлення" характеризує передачу (телерадіопередачу) як змістовно завершену частину програми (телерадіопрограми), яка має відповідну назву, обсяг трансляції, авторський знак, може бути використана незалежно від інших частин програми і розглядається як цілісний інформаційний продукт. У свою чергу, програма (телерадіопрограма) визначається як поєднана єдиною творчою концепцією сукупність передач (телерадіопередач), яка має постійну назву і транслюється телерадіоорганізацією за певною сіткою мовлення. По суті, програма (передача) організацій мовлення є формою використання творчого результату, яка здійснюється організацією ефірного чи кабельного мовлення за допомогою відповідних технічних засобів і може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб одночасно у різних місцях.

Виконання, фонограми, відеограми та програми (передачі) організацій мовлення стають об'єктами суміжних прав без виконання будь-яких формальностей та незалежно від їх призначення, змісту, цінності, а також способу чи форми їх вираження.