Цивільний кодекс України (ЦКУ). Науково-практичний коментар.

1. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

2. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб.

3. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Коментар:

Коментована стаття визначає таку групу суб'єктів зобов'язальних відносин, як сторони у зобов'язанні. Зобов'язання є правовідношенням, в якому беруть участь дві сторони: боржник та кредитор. Боржником у зобов'язанні є особа, яка має обов'язок виконати на користь кредитора певну дію або утриматися від виконання певної дії. Тобто боржник - це зобов'язана сторона. В свою чергу кредитором є сторона зобов'язання, яка має право вимагати вчинення на свою користь певної дії або утриматися від її вчинення. Тобто кредитор - це уповноважена сторона.

Кредитором та боржником у зобов'язанні може бути будь-який суб'єкт цивільних правовідносин: фізична особа, юридична особа, держава, Автономна республіка Крим, територіальна громада. Обмеження щодо участі тих чи інших осіб у певних зобов'язаннях можуть встановлюватися спеціальними нормами ЦК та інших законів (так, наприклад, наймодавцем у договорі прокату може бути тільки суб'єкт підприємницької діяльності, а страховиком у договорі страхування - тільки особа, яка має статус страховика відповідно до положень ст. 2 Закону України "Про страхування").

Частина 2 коментованої статті визначає, що на стороні кредитора або боржника у зобов'язанні можуть бути як одна, так і одночасно кілька осіб. Участь кількох осіб на стороні кредитора або боржника у зобов'язанні називають "множинністю осіб у зобов'язанні". Множинність осіб не збільшує кількості сторін зобов'язання. Сторін залишається дві: боржник та кредитор. Але кожна із сторін в разі множинності може бути представлена кількома особами. Якщо декілька осіб виступають на стороні кредитора, мова йдеться про активну множинність (наприклад, співвласники майна є співкредиторами щодо покупця в разі продажу такого майна). Якщо декілька осіб виступають на стороні боржника, множинність називається пасивною (про пасивну множинність можна говорити, наприклад, в разі завдання шкоди спільними діями кількох осіб). Якщо у зобов'язанні декілька осіб виступають і на стороні кредитора, і на стороні боржника, можна говорити про змішану множинність (щодо особливостей виконання зобов'язань з множинністю осіб див. коментарі до ст. 540, 541, 542, 543, 544 ЦК).

Переважна більшість договірних зобов'язань в цивільному праві має двосторонній характер, що означає, що кожна із його сторін одночасно має права та обов'язки щодо іншої сторони (наприклад, в договорі купівлі-продажу продавець несе обов'язок передати річ покупцеві та має право вимагати сплати грошей). В такому випадку кожна із сторін такого зобов'язання одночасно є боржником іншої сторони щодо тих дій, які вона має вчинити на її користь та кредитором щодо тих прав вимоги, які вона має щодо іншої сторони. Однак говорити, наприклад, що така сторона є кредитором, але має обов'язки неможливо. Отже вести мову про заміну кредитора (див. коментар до ст. 512 ЦК), можна тільки якщо особа дійсно є тільки кредитором, тобто має по відношенню до іншої сторони тільки права. Якщо особа є одночасно кредитором та боржником, можна говорити про заміну сторони у зобов'язанні і робити це за правилами заміни як кредитора, так і боржника.