Цивільний кодекс України (ЦКУ). Науково-практичний коментар.

1. Фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

2. Фізична особа - підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.

Коментар:

1. В частині першій коментованої статті втілений принцип цивільної дієздатності. Враховуючи, що підприємцем може бути тільки особа з повною цивільною дієздатністю, то при здійсненні підприємницької діяльності фізична особа повинна усвідомлювати, що за свої протиправні дії вона може нести відповідальність. В частині першій статті мова йдеться тільки про цивільну відповідальність фізичної особи - підприємця, яка носить майновий характер. Тому при вчиненні порушень стягнення може бути звернене зацікавленою особою на все майно фізичної особи-підприємця, незалежно від того, чи використовується це майно для здійснення підприємницької діяльності, чи призначене для задоволення особистих та побутових потреб фізичної особи, що здійснює підприємницьку діяльність. В цій ситуації у більш вигідному становищі знаходиться громадянин, який здійснює підприємницьку діяльність через створене останнім приватне підприємство, оскільки в цій ситуації стягнення буде звертатися тільки на майно приватного підприємства і не буде звернене на особисте майно фізичної особи.

Стягнення не може поширюватись на майно, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Перелік видів майна, на яке не може бути звернено стягнення, міститься у Додатку до Закону України "Про виконавче провадження". Також стягнення не може бути звернено на доходи, зазначені у ст. 73 вказаного Закону.

2. Відповідно до ст. 52 ЦК стягнення може бути звернено на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, проте лише після виділення такої частки в натурі як за позовом кредитора (ст. 371 Цивільного кодексу України та ст. 73 Сімейного кодексу України), так і за поданням державного виконавця (ст. 379 Цивільного процесуального кодексу). Крім того, якщо фізичній особі - підприємцю майно належить на праві спільної часткової власності, на частку у праві власності також може бути звернено стягнення у тому ж порядку після виділення частки в натурі (ст. 366 ЦК).

3. Відповідно до ч. 2 ст. 73 Сімейного кодексу України стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби. З одного боку, якщо кошти, зароблені фізичною особою - підприємцем, були спрямовані на потреби сім'ї (як найчастіше це буває на практиці), то існує реальна можливість звернути стягнення на все майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, один з яких здійснює підприємницьку діяльність. Однак, з нашої точки зору, частина 2 ст. 52 Цивільного кодексу України є більш спеціальною по відношенню до ч. 2 ст. 73 Сімейного кодексу України. Тому в цьому випадку за зобов'язаннями фізичної особи - підприємця стягнення може бути звернене тільки на його особисте майно, а також на його частку у спільній сумісній власності подружжя.