Цивільний кодекс України (ЦКУ). Науково-практичний коментар.

1. Виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

2. У разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.

3. Інша особа може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника у разі небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно. У цьому разі до іншої особи переходять права кредитора у зобов'язанні і застосовуються положення статей 512 - 519 цього Кодексу.

Коментар:

Коментована стаття передбачає можливість так званого передоручення виконання, тобто покладення виконання зобов'язання боржником на третю особу. Передоручення виконання є виключенням із загального принципу особистого виконання зобов'язання його сторонами. Разом з тим закон містить в даному випадку дозвільні положення, закріплюючи правило, що передоручення виконання дозволяється, якщо особисте виконання не випливає із положень договору, вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства. Так, наприклад, відповідно до ст. 1005 ЦК повірений повинен виконати дане йому доручення особисто. Передача виконання іншій особі допускається тільки з підстав, передбачених ст. 1005 ЦК.

Передоручення виконання не тягне за собою заміну боржника у зобов'язанні. Боржник зберігає свій правовий статус, покладаючи на третю особу тільки обов'язок виконати фактичні дії. Підставою для такого покладення можуть бути як положення закону (наприклад, відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" інвестор за планом санації може взяти на себе погашення частини заборгованості боржника), так і певні особисті відносини між боржником та третьою особою - виконавцем. Так, наприклад, якщо третя особа сама є боржником боржника, останній може зобов'язати її надати виконання не самому боржнику, а кредитору. Третя особа може виконати зобов'язання за боржника внаслідок особистої симпатії або родинних чи дружніх зв'язків.

Оскільки на третю особу за нормою коментованої статті покладається тільки виконання фактичних дій, і вона не стає юридично зобов'язаною перед кредитором особою, положення коментованої статті не суперечать нормі статті 511 ЦК, якою заборонене покладення на третю особу у зобов'язанні обов'язків.

Якщо виконання зобов'язання покладене боржником на третю особу, кредитор не вправі відмовитися від його прийняття, оскільки презюмується, що кредиторові байдуже, хто виконає зобов'язання на його користь. Навіть якщо за якихось моральних причин кредитор жадає виконання зобов'язання особисто боржником, в разі відсутності прямої законодавчої або договірної заборони покладення виконання на третю особу, кредитор буде зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване третьою особою. Зрозуміло, що в даному випадку мова йдеться саме про належне виконання, оскільки в противному випадку закон передбачає покладення відповідальності вже на боржника (ст. 618 ЦК).

В разі порушення виконання зобов'язання третьою особою (тобто невиконання або неналежного виконання нею зобов'язання) боржник має виконати це зобов'язання самостійно, оскільки саме він залишається зобов'язаним перед кредитором суб'єктом і саме на нього буде покладена відповідальність. Подальші відносини між боржником та третьою особою, яка не виконала або неналежно виконала зобов'язання за боржника, залишаються поза межами цього зобов'язання та будуть регулюватися або положеннями договору та/або закону, на підставі якого виник обов'язок третьої особи перед боржником, або нормами моралі, в разі дружніх послуг такої третьої особи.

Частина третя коментованої статті надає третій особі право виконати зобов'язання замість боржника без його згоди. Умовою такого виконання є небезпека втрати права на майно боржника (право оренди, право застави тощо). Тобто якщо третя особа розуміє, що невиконання боржником зобов'язання може потягнути за собою втрату його прав на майно, яке знаходиться у володінні та/або користуванні такої третьої особи, остання без отримання згоди боржника і навіть без його повідомлення вправі виконати зобов'язання боржника перед кредитором. В такому разі до виконавця переходять всі права кредитора у зобов'язанні, тобто зобов'язання зберігається, але відбувається заміна кредитора.

Заміна кредитора у зобов'язанні має місце і в будь-якому іншому випадку виконання обов'язку боржника третьою особою (ст. 512 ЦК).