Цивільний кодекс України (ЦКУ). Науково-практичний коментар.

1. Заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому.

Коментар:

Коментована стаття передбачає, що застава може встановлюватись стосовно вимог, які можуть виникнути в майбутньому. Дана норма є продовженням правила, закладеного у ч. 2 ст. 3 Закону "Про заставу", згідно якого застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Водночас ст. 573 ЦК не ставить наявність домовленості сторін про розмір забезпечення заставою майбутніх вимог обов'язковою умовою для застосування застави. З огляду на вищу юридичну силу ЦК порівняно з іншими законами (ч. 2 ст. 4 ЦК), можна стверджувати про суперечність ч. 2 ст. 3 Закону "Про заставу" положенням ЦК і про відсутність у сторін договору застави під забезпечення майбутніх вимог обов'язку визначати, в якому розмірі заставою такі вимоги забезпечуються. Для визначення обсягу вимог заставодержателя, що задовольняються за рахунок предмета застави, слід використовувати норми ч. 2 ст. 589 ЦК, ст. 19 Закону "Про заставу", згідно яких заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку з пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відзначаючи законодавчу можливість забезпечення заставою майбутніх вимог, слід одночасно закцентувати увагу на тому, що застава - зобов'язання, що має додатковий характер і не має самостійного "юридичного життя" поза основним зобов'язанням (ч. 2 ст. 548 ЦК, пункт перший ч. 1 ст. 593 ЦК). Застава a priori не може виникнути раніше виникнення зобов'язання, яке заставою забезпечується. Згідно ч. 1 ст. 3 Закону "Про заставу" заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України. Це підтверджується і роз'ясненням ВАСУ "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України "Про заставу" від 24 грудня 1999 р. N 02-5/602, який відзначив, що дійсною може вважатися лише вимога, що реально існує і заснована на передбачених законом підставах (абзац другий пункту першого).

З огляду на викладене, слід зробити висновок про те, що у коментованій статті не йде мова про момент виникнення права застави, а встановлюється лише потенційна можливість виникнення цього права при настанні відкладальної обставини (ч. 1 ст. 212 ЦК). Такою обставиною слід вважати момент виникнення основного зобов'язання.

Таким чином, поряд з існуючими вимогами заставою може бути забезпечено і майбутні вимоги, але не абстрактні, а лише ті з них, щодо яких існує імовірність виникнення на підставі вже існуючих між сторонами зобов'язальних відносин. Наприклад, у разі укладення між сторонами договору заставою може бути забезпечене зобов'язання боржника відшкодувати кредиторові збитки, які можуть виникнути в майбутньому у разі невиконання або неналежного виконання умов даного договору боржником; вимоги, що випливатимуть з договору про внесення змін і доповнень щодо існуючого зобов'язання з приводу розміру основного зобов'язання, процентів, строку виконання тощо. Не випадково Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріальних дій нотаріусами України (абзац другий пункту 93) встановлює, що заставою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Аналогічна норма стосовно іпотечних відносин вміщена у ч. 3 ст. 3 Закону "Про іпотеку".

Висновок про неможливість забезпечення заставою абстрактного зобов'язання, яке не ґрунтується на укладеному між сторонами договорі, підтверджується і практикою господарських судів. Так, у пункті другому оглядового листа ВАСУ від 30 травня 2001 р. N 01-8/637 "Про практику вирішення окремих спорів, пов'язаних із забезпеченням виконання зобов'язань" підкреслюється, що "оскільки заставою може забезпечуватися лише дійсна вимога, право застави за договором позики виникає лише після фактичного одержання суми позики боржником".