Цивільний кодекс України (ЦКУ). Науково-практичний коментар.

1. Заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, у разі:

1) передання заставодавцем предмета застави іншій особі без згоди заставодержателя, якщо одержання такої згоди було необхідним;

2) порушення заставодавцем правил про заміну предмета застави;

3) втрати предмета застави за обставин, за які заставодержатель не відповідає, якщо заставодавець не замінив або не відновив предмет застави.

2. Заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена, - звернути стягнення на предмет застави:

1) у разі порушення заставодавцем правил про наступну заставу;

2) у разі порушення заставодавцем правил про розпоряджання предметом застави;

3) в інших випадках, встановлених договором.

Коментар:

1. Коментована стаття встановлює перелік юридичних фактів, деякі з яких (пункти 1 - 3 частини першої) дають можливість заставодержателю вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а інші (пункти 1 - 3 частини другої) - дострокового виконання основного зобов'язання, а якщо останнє не буде виконано - звернути стягнення на предмет застави.

2. Слід звернути увагу на те, що з фактів, перерахованих у пунктах 1 - 3 ч. 1 ст. 592 ЦК, підставами для появи у заставодержателя вимоги винятково щодо дострокового виконання зобов'язання, а не щодо звернення стягнення на заставлене майно, можуть бути лише безповоротна втрата предмета застави, до якої може прирівнюватись його істотне пошкодження або псування, а також, з певними застереженнями, здійснення заставодавцем заміни предмета застави з порушення положень закону та (або) договору.

Справа в тому, що у першому випадку застава припиняється завжди в силу пункту другого ч. 1 ст. 593 ЦК. Незважаючи на відсутність у ст. 593 ЦК прямої вказівки про те, що порушення заставодавцем правил про заміну предмета застави тягне за собою припинення застави, такий висновок можна зробити, якщо заставодержатель не погодився з прийняттям нового предмета застави в якості заміни попереднього. В такому разі заставне право припиняється через відсутність предмета застави (абзац другий ч. 1 ст. 593 ЦК).

Отже, в наведених випадках заставодержатель отримує право вимоги щодо дострокового виконання основного зобов'язання без права звернути стягнення на предмет застави в подальшому саме внаслідок припинення права застави.

Проте в тому разі, коли заставодержатель погодився прийняти у заставу новий предмет, навіть якщо заміна була здійснена без його згоди, яка вимагалася, або з іншими порушеннями, а також при передачі застави у володіння іншій особі без згоди заставодержателя (пункт перший ч. 1 ст. 592 ЦК) право застави не припиняється, тому не зовсім зрозумілим вбачається вказівка закону про те, що заставодержатель отримує в таких випадках лише право вимагати дострокового виконання зобов'язання без права звернути стягнення, якщо його вимога не буде виконана.

З огляду на викладене, доцільно порадити заставодержателю для збереження права на звернення стягнення охоплювати вказані обставини договором і зазначати, що їх настання є підставою для появи у заставодержателя прав, визначених у ч. 2 ст. 592 ЦК, оскільки дана норма дає можливість сторонам доповнювати підстави її застосування договором (пункт третій).

3. Слід розрізняти норми пункту першого ч. 1 та пункту другого ч. 2 цієї статті. У першій з них йдеться про передання заставодавцем предмета застави без згоди заставодержателя, яка була необхідною, в той час як у другій зазначається про порушення заставодавцем правил щодо розпорядження предметом застави. Оскільки в контексті ч. 2 ст. 586 ЦК право розпорядження охоплює відчуження майна та передачу його у користування, у пункті першому ч. 1 мається на увазі передача заставодавцем заставленого майна іншій, не уповноваженій на це особі, у володіння.

4. Стаття 592 ЦК регулює відносини, пов'язані з порушеннями зі сторони заставодавця, які дають можливість заставодержателю вимагати від нього дострокового виконання та звернення стягнення. Разом з тим закон може передбачати і наділення певним обсягом прав заставодавця за наявності порушень з боку заставодержателя. Відповідно до ст. 47 Закону "Про заставу" якщо заставодержатель зберігає або використовує предмет закладу неналежним чином, заставодавець має право в будь-який час вимагати припинення застави та (або) достроково виконати забезпечене закладом зобов'язання. Крім того, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту боржник має право достроково виконати основне зобов'язання (ст. 531 ЦК), що автоматично призводить і до припинення договору застави.