Цивільний кодекс України (ЦКУ). Науково-практичний коментар.

1. Договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

2. До пред'явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред'явити вимогу до основного боржника.

Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу, кредитор може пред'явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.

3. Кредитор не може вимагати задоволення своєї вимоги від особи, яка несе субсидіарну відповідальність, якщо ця вимога може бути задоволена шляхом зарахування зустрічної вимоги до основного боржника.

4. Особа, яка несе субсидіарну відповідальність, повинна до задоволення вимоги, пред'явленої їй кредитором, повідомити про це основного боржника, а у разі пред'явлення позову, - подати клопотання про залучення основного боржника до участі у справі.

У разі недотримання цих вимог особою, яка несе субсидіарну відповідальність, основний боржник має право висунути проти регресної вимоги особи, яка несе субсидіарну відповідальність, заперечення, які він мав проти кредитора.

Коментар:

Коментована стаття вперше на законодавчому рівні визначила положення про субсидіарну (або додаткову) відповідальність. Додаткова відповідальність наставатиме, якщо саме такий характер відповідальності передбачений договором або законом. Так, наприклад, відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Відповідно до ч. 2 ст. 1179 ЦК, у разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.

Субсидіарна відповідальність має місце у зобов'язаннях з множинністю осіб на стороні боржника. Додатковий характер відповідальності полягає в тому, що кредитор перш за все має пред'явити вимогу основному боржнику і очікувати від нього виконання або виплати, що являють собою прояв цивільно-правової відповідальності. Якщо вимога кредитора в повному обсязі задоволена основним боржником, додатковий боржник до відповідальності не притягується. Пред'явлення кредитором вимоги до додаткового (субсидіарного) боржника можливе в двох випадках:

1) якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора, незалежно з якої причини він надав таку відмову;

2) якщо кредитор не одержав від основного боржника в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу. Розумність строку для надання відповіді на пред'явлену вимогу залежить від ситуації, в якій така вимога пред'являється, та має бути оцінена в кожному окремому випадку.

Кредитор не вправі залучати до відповідальності субсидіарного боржника, якщо його (кредитора) вимога до основного боржника може бути задоволена шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, які існують між ним та основним боржником. Це положення пов'язане з тим, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення зобов'язань і може здійснитися за заявою однієї із сторін. Тобто основний боржник в будь-який момент може подати заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог і зобов'язання будуть припинені. При цьому вимога кредитора до додаткового боржника втратить сенс.

В разі подання кредитором вимоги до додаткового боржника, останній повинен до задоволення такої вимоги повідомити про це основного боржника. ЦК не містить вимог щодо форми такого повідомлення, отже воно може бути здійснене в будь-якій формі, яка забезпечить надання такої інформації основному боржнику. Якщо до субсидіарного боржника подано позов, він має подати клопотання (за правилами ЦПК або ГПК) про залучення основного боржника до участі у справі.

Задоволення субсидіарним боржником вимог кредитора, за загальним правилом, тягне за собою перехід до нього прав кредитора у зобов'язанні. Тобто додатковий боржник стає кредитором та отримує право вимоги до основного боржника (якщо інше не передбачене законом, напр., ст. 1179 ЦК). Якщо додатковий боржник не повідомить про пред'явлення до нього вимоги основним боржником або не залучить його до участі у справі, основний боржник має право висунути проти регресної вимоги субсидіарного боржника заперечення, які він мав проти кредитора.