Цивільний кодекс України (ЦКУ). Науково-практичний коментар.

1. За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

2. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Коментар:

1. Коментована стаття у п. 1 передбачає, що договір дарування може бути як реальним, так і консенсуальним. Реальність та консенсуальність договору дарування пов'язані з моментом його укладення, який може співпадати або не співпадати у часі з моментом фактичної передачі майна (дарунка). В першому випадку договір дарування вважається укладеним у момент передачі майна від дарувальника обдаровуваному (реальний договір), в другому - з моменту досягнення згоди сторін (дарувальника та обдарованого) з усіх істотних умов договору (консенсуальний договір). Таким чином, момент укладення договору дарування може не співпадати з переходом права власності на майно (дарунок). В останньому випадку на підставі укладеного договору дарування виникають зобов'язальні правовідносини, змістом яких буде зобов'язання дарувальника у майбутньому передати безоплатно майно у власність обдарованому.

Характерною рисою договору дарування є його безоплатність. Договір дарування поряд з договорами купівлі-продажу, поставки, міни, є тим правочином, що спрямований на відчуження певного майна від однієї особи до іншої, проте на відміну від них за договором дарування таке відчуження завжди відбувається на безоплатній основі. Тобто метою договору дарування є передача власником (дарувальником) свого майна у власність іншої особи (обдарованого) без отримання будь-якої взаємної винагороди (майнового задоволення).

У випадку наявності зустрічних зобов'язань обдарованого відносно дарувальника, наприклад, передати майно, надати послугу тощо, договір не визнається даруванням, та буде регулюватися нормами, що відносяться до договору міни, договору підряду та інших, залежно від умов конкретного договору. Не є даруванням і такі випадки, як виплата обіцяних винагород, якщо вони носять зустрічний характер за зобов'язаннями контрагента, або різні види соціальної допомоги, що засновані на публічно-правових нормах права або є наслідком трудових правовідносин.

Не є даруванням випадки, пов'язані з частковою відмовою від права власності на майно внаслідок укладеної мирової угоди або інших процесуальних дій. Метою останніх є досягнення певного майнового результату на свою користь внаслідок компромісу, а не безоплатне надання майна.

Водночас, договір дарування можна укладати під особливою умовою, що є повною мірою допустимим. Така умова може застосовуватися як заохочувальний засіб, що стимулює обдаровуваного до певної поведінки (наприклад, до відмінного завершення навчання, відмови від поганих звичок, передчасного завершення певного завдання тощо), або може залежати від певної обставини (наприклад, весілля, народження дитини тощо). Такі умови не спрямовані на породження майнового обов'язку обдаровуваного перед дарувальником, в іншому випадку договір дарування втратив би свій односторонній характер. Значення названих умов (або обставин) полягає в тому, що вони є необхідною передумовою для того, щоб обов'язки дарувальника вступили у силу, адже правові наслідки договору дарування пов'язуються із настанням певної обставини. Така умова (обставина) відповідно до ст. 212 ЦК України може бути відкладальною або скасувальною. Якщо така умова незаконна, то і договір дарування буде недійсним.

2. Безоплатність дарування не виключає також покладення на обдарованого певних зобов'язань, що пов'язані з використанням дарунка (наприклад, надання дарунку для публічного показу тощо). Інколи можливим є цільове дарування, пов'язане певною причиною (наприклад, придане для нареченої). Мотиви укладення договору дарування можуть бути найрізноманітнішими; вони не мають значення і не впливають на дійсність договору дарування, якщо договір не містить положень щодо зворотнього обов'язку обдарованого відносно дарувальника.

Необхідно звернути увагу, що джерелами правового регулювання відносин дарування є не лише норми ЦК України, а також положення інші положення чинного законодавства України (СК України, ЗК України тощо).