Цивільний кодекс України (ЦКУ). Науково-практичний коментар.

1. За договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

2. Договір побутового підряду є публічним договором.

3. До відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Коментар:

Частина перша коментованої статті дає визначення договору побутового підряду, в якому вказує характерні йому ознаки. По-перше, побутовий підряд є договором на виконання робіт. Згідно ч. 2 ст. 837 договір підряду, в тому числі і побутового, може укладатись на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Таким чином, об'єктом відносин із побутового підряду є дії, спрямовані на досягнення певного матеріального результату, і певна річ, яка в результаті таких дій створюється або змінюється. Так, відповідно до ч. 2 ст. 867 ЦК оплаті підлягає частина роботи, виконана підрядником у разі відмови замовника від договору навіть за відсутності визначеного у договорі оречевленого результату. Робота підрядника може бути спрямована на досягнення різних результатів: пошив одягу, ремонт техніки, комп'ютерний набір тексту тощо. При цьому однократне виконання роботи за договором побутового підряду може призводити до повного припинення зобов'язань підрядника (укладення договору на певне замовлення), а може бути частковим виконанням (у разі укладення договору на абонементне обслуговування при потребі замовника неодноразово одержувати певні результати роботи підрядника).

По-друге, у договорі побутового підряду сторонами виступають особа, що здійснює підприємницьку діяльність, на стороні підрядника та фізична особа на стороні замовника. Підрядник повинен мати статус суб'єкта підприємницької діяльності, тобто ним може виступати фізична особа-підприємець, комерційна організація (юридична особа, що здійснює підприємницьку діяльність) або некомерційна організація за умови наявності у неї права на підприємництво. При цьому виконання підрядних робіт побутового характеру має бути закріплено у статутних документах підрядника як вид діяльності, адже такий суб'єкт господарювання має відповідати вимогам, що ставляться до відповідної сторони публічного договору (див. коментар ч. 2).

Правилами побутового обслуговування населення встановлено, що виконавці здійснюють побутове обслуговування населення після їх державної реєстрації як суб'єктів підприємницької діяльності, а у випадках, передбачених законодавством, - за наявності торгового (спеціального торгового) патенту. Проте, до випадків оплатного виконання робіт за побутовим замовленням особою, яка не має статусу підприємця, мають застосовуватись відповідні положення щодо підрядника за договором побутового підряду, адже законодавцем встановлено превелювання фактичного статусу над відсутністю реєстрації (особа, яка розпочала підприємницьку діяльність без державної реєстрації, уклавши відповідні договори, не має права оспорювати ці договори на тій підставі, що вона не є підприємцем - ч. 3 ст. 50 ЦК України). В таких випадках критерієм для визначення фактичного статусу особи має слугувати визначення підприємництва - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 ГК України).

Стороні, що має намір виконувати роботи, слід враховувати необхідність одержання ліцензії або патенту на виконання певних робіт (див. Закони України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000 року N 1775 та "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23.03.96 року N 98/96-ВР, а також Перелік послуг, що належать до побутових і підлягають патентуванню, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.98 р. N 576). Зокрема, і ліцензії, і патенту потребує діяльність, пов'язана із виготовленням ювелірних виробів.

До кола замовників за договором побутового підряду відносяться усі фізичні особи, що мають відповідний обсяг дієздатності. При цьому особа до чотирнадцяти років має право вчиняти не будь-які побутові, а лише дрібні побутові правочини, тобто стосовно предмета, який має невисоку вартість. Неповнолітня особа може укладати договори побутового підряду, що не відносяться до дрібних, за згодою батьків або осіб, що їх замінюють, відповідаючи за порушення договору самостійно в межах наявного у неї майна.

По-третє, умовою віднесення підрядних відносин саме до відносин із побутового підряду є призначення результату робіт. За визначенням договору результат робіт має слугувати задоволенню побутових та інших особистих потреб. Зважаючи на те, що замовником може виступати лише фізична особа, яка може мати спеціальний статус підприємця, критерієм для визначення призначення замовлення є його використання або невикористання у цілях підприємницької діяльності. Слід пам'ятати, що відсутність реєстрації замовника у якості підприємця не виключає здійснення ним відповідної діяльності. Крім того, замовлення має бути не пов'язано із виконанням обов'язків найманого працівника, яким хоча і виступає фізична особа, але який не задовольняє у такий спосіб свої особисті потреби.

2. Прямою нормою частини другої коментованої статті закон поширив на договір побутового підряду режим публічного договору. Ця норма має відсильний характер і встановлює обов'язковість вимог ст. 633 ЦК України для сторін, зокрема, для підрядника. Так, суб'єкт господарювання, що здійснює підприємницьку діяльність у сфері побутового підряду, зобов'язаний виконувати роботи (тобто укладати договір) за замовленням кожного, хто до нього звернеться на однакових умовах без надання переваг в укладенні договору або оплаті робіт. Відмова в укладенні договору може бути обумовлена тільки неможливістю виконати відповідні роботи.

Ч. 1 ст. 633 зазначає, що підприємець бере на себе обов'язок по виконанню робіт, що може бути закріплено саме в установчих документах (реєстраційній картці підприємця), тому підрядником у договорі побутового підряду може бути лише той суб'єкт підприємництва, для якого виконання робіт за побутовими замовленнями є видом діяльності. Ст. 178 ГК України прямо передбачає, що публічне зобов'язання виникає на підставі відповідних відомостей в установчих документах).

Необхідність спеціалізації підприємця на сфері побутового підряду опосередковано встановлена вимогою п. 6 Правил побутового обслуговування населення (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.94 р. N 313) виконавці повинні створити матеріально-технічну базу, забезпечити наявність обладнання та устаткування для надання побутових послуг згідно з установленими нормативами. Код відповідної діяльності можна визначити за галузевим класифікатором "Класифікація послуг і продукції у сфері побутового обслуговування", затвердженим наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 19.02.2002 р. N 51.

Зважаючи, що сторонами у публічному договорі є підприємець та споживач, замовнику за договором побутового підряду притаманні усі статусні ознаки споживача, права і обов'язки визначені чинним законодавством. Слід пам'ятати, що споживачем є фізична особа, яка замовляє, використовує або має намір замовити роботи для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Таким чином, до кола споживачів віднесені крім замовників особи, які ще не уклали договір, та особи, які без укладення договору використовують результати робіт підрядника (наприклад, обдаровані замовником за договором). Тобто будь-який замовник є споживачем, але не будь-який споживач є замовником, що не позбавляє його встановлених законом статусних прав.

В окремих випадках договору публічного підряду можуть бути притаманні ознаки договору приєднання, що обумовлюється, наприклад, технологічними особливостями виконуваної роботи. В такому разі на замовника поширюються гарантії, встановлені ч. 2 ст. 634 ЦК України щодо можливості розірвання договору шляхом висування вимоги про розірвання.

3. Законодавство про захист прав споживачів складається крім Цивільного кодексу України із Закону України "Про захист прав споживачів" від 12.05.91 року N 1023, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів.

Названий Закон регулює відносини між споживачами робіт та виконавцями робіт різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Закон поширюється на зазначені в ньому відносини, які виникли після введення його в дію (1 жовтня 1991 р., а в новій редакції - з 13.01.2006 р.). До правовідносин, які виникли до введення Закону в дію, він застосовується лише щодо тих прав і обов'язків, які виникли вже після введення його в дію.

ГК України, визнаючи споживачів учасниками відносин у сфері господарювання, регулює їх права в частині встановлення засад правопорядку (ст. 5), принципів господарювання (ст. 6), способів захисту прав (ст. 20), регулювання публічних зобов'язань (ст. 178).

До інших актів з питань захисту прав споживачів відносяться Правила побутового обслуговування населення (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.94 р. N 313). Вони поширюють свою дію на відносини із побутового підряду, адже визначають побутову послугу як вид діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язаної із задоволенням конкретної побутової потреби індивідуального замовника, а це може бути діяльність як по наданню послуг, так і по виконанню робіт. Ці Правила визначають основні вимоги до побутового обслуговування населення і регулюють відносини між замовниками та виконавцями у наданні побутових послуг на території України.

Судова практика з питань захисту прав споживачів узагальнена у постанові Пленуму Верховного суду України від 12.04.96 р. N 5.