Цивільний кодекс України (ЦКУ). Науково-практичний коментар.

1. Виконавець зобов'язаний провести наукові дослідження особисто, якщо інше не встановлено договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт.

Виконавець має право залучати до виконання науково-дослідних робіт інших осіб лише за згодою замовника.

Виконавець має право залучати інших осіб (субвиконавців) до виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт, якщо інше не встановлено договором.

Коментар:

1. Сторони договору на виконання НДР або ДКТР назву "замовник" та "виконавець". При цьому необхідно відзначити, що у ст. 892 ЦК України сторона, яка за завданням замовника здійснює наукові дослідження та розробки, забезпечує підготовку конструкторської документації чи створює зразок нового виробу чи технології, позначена як підрядник. В інших статтях глави 62 ЦК України зазначена сторона ідентифікується як виконавець.

Замовником у договорі на виконання НДР і ДКРТ можуть бути будь-які фізичні чи юридичні особи, органи державної влади, які зацікавлені у проведенні відповідних наукових досліджень, дослідної чи технологічної діяльності.

Законодавство також не містить особливих вимог до правового статусу виконавця за даними договорами. Потенційно ними можуть бути будь-які фізичні чи юридичні особи. Проте, оскільки виконання наукових досліджень та розробок пов'язане з наявністю спеціальних професійних знань та обладнання, тому, як правило, у ролі виконавців фігурують наукові та науково-дослідні чи технічні установи, інститути, організації, навчальні заклади, наукові центри, підприємства, що мають у своєму складі лабораторії, науково-дослідні та конструкторські чи інші подібні підрозділи.

Необхідно підкреслити, що у разі здійснення наукових досліджень спеціалізованими установами та організаціями, авторами досягнутих творчих результатів завжди будуть фізичні особи - працівники зазначених структур чи особи, що виконують відповідні роботи чи їх частини на підставі спеціального замовлення. Юридичні особи не можуть за змістом цивільного законодавства визнаватись авторами наукових чи інших творчих досягнень. Такі структури можуть отримати лише майнові права на створені їх працівниками наукові досягнення. Тому у випадку укладання договорів на виконання НДР та ДКТР з спеціалізованими науковими установами, виконавцю слід забезпечити додержання прав інтелектуальної власності на можливі результати наукових досліджень.

2. Положення коментованої статті вказують на особисте проведення виконавцем науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, що відповідає загальному правилу про особисте виконання зобов'язань боржником (ст. 527 ЦК України). Водночас, цивільне законодавство допускає залучення субвиконавців до відносин, пов'язаних з реалізацією договорів на виконання НДР та ДКР. При цьому, якщо для здійснення дослідно-конструкторської діяльності субвиконавець може бути залучений, у разі якщо інше не встановлено договором, то у процесі проведення наукових досліджень залучення субвиконавця допускається як виняток лише на підставі спеціальної згоди замовника. Вона може бути висловлена як при укладанні договорі у формі відповідної умови правочину, так і у процесі його здійснення. В останньому випадку безпосередньому виконавцю необхідно буде навести достатню аргументацію щодо залучення третіх осіб до процесу наукового дослідження. Крім того, враховуючи, що реалізація договору пов'язана з обов'язком додержання режиму конфіденційності сторонами (ст. 895 ЦК України), доцільно одержати письмово оформлену згоду замовника на залучення третьої особи до виконання НДР.

3. Глава 62 ЦК України не регламентує взаємовідносини між замовником, виконавцем та субвиконавцем, пов'язані з реалізацією договору на здійснення НДР та ДКРТ. Вирішення даного питання може бути погоджене сторонами в укладеному договорі. В іншому випадку, юрисдикційний орган у разі виникнення можливих спірних ситуацій може, застосовуючи аналогію, їх розглянути на підставі ст. 838 ЦК України, яка присвячена регламентації відносин між генпідрядником і субпідрядником. Проте врегулювання відносин між замовником і субвиконавцем було б доцільно здійснити шляхом фіксації окремих положень безпосередньо у ст. 893 ЦК України чи формі посилання на ст. 838 ЦК України.

За змістом ст. 893 та 838 ЦК України виконавець відповідає перед третьою особою (субвиконавцем) за дії замовника, а перед замовником - за дії третьої особи. Крім того, замовник та субвиконавець не мають права пред'явити один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з виконавцем, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Наразі, враховуючи відсутність подібних положень, регулювати відносини між замовником та субвиконавцем можливо сторонами при укладанні договору на виконання НДР або НДТР чи у процесі його реалізації шляхом підписання додаткової угоди.