Цивільний кодекс України (ЦКУ). Науково-практичний коментар.

1. Перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

2. Вантаж, не виданий одержувачеві на його вимогу протягом тридцяти днів після спливу строку його доставки, якщо більш тривалий строк не встановлений договором, транспортними кодексами (статутами), вважається втраченим.

Одержувач вантажу повинен прийняти вантаж, що прибув після спливу зазначених вище строків, і повернути суму, виплачену йому перевізником за втрату вантажу, якщо інше не встановлено договором, транспортними кодексами (статутами).

Коментар:

1. Будь-який договір має строковий характер, однак строк доставки вантажу, пасажира, багажу, пошти за загальним правилом не є істотною умовою даного договору. Під строком доставки вантажу слід розуміти строк, протягом якого перевізник виконує сукупність всіх необхідних операцій в пункті відправлення вантажу, на шляху його слідування та в пункті видачі вантажу одержувачеві. До таких операцій слід віднести: своєчасне завантаження, якщо це покладається в обов'язок перевізника; відправлення вантажу з території станції, порту, аеродрому в строк, передбачений договором або транспортним законодавством; забезпечення перевалочних робіт у разі перевезення вантажу у змішаному сполученні; повідомлення одержувача про прибуття вантажу на його адресу; своєчасне вивантаження вагонів, суден, контейнерів, якщо це відноситься до обов'язків перевізника.

Відповідно до ч. 1 коментованої статті, строки доставки вантажу, пасажира, багажу, пошти до пункту призначення встановлюється договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Залізниця зобов'язана доставити вантаж за призначенням в установлений строк, що встановлюються правилами, виходячи з технічних можливостей залізниці, та від швидкості перевезення вантажів, що зазначається у накладній вантажовідправником. Відносно швидкості перевезення вантажів, то до перевезення приймаються вантажі вантажною швидкістю та великою швидкістю. При цьому великою швидкістю приймаються до перевезення швидкопсувні вантажі та інші вантажі в напрямках, установлених Укрзалізницею. Законодавець встановлює порядок обчислення терміну доставки вантажу. Так, обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. А у разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки (п. 41 СЗ України).

За загальним правилом, встановленим законодавцем, на залізницю покладається обов'язок повідомити одержувача про прибуття вантажу в день прибуття вантажу або до 12-ї години наступного дня. При цьому, якщо залізниця не повідомить про прибуття вантажу, одержувач звільняється від внесення плати за користування вагонами (контейнерами) і за зберігання вантажу до того часу, як буде надіслано повідомлення. Однак, за домовленістю між одержувачем і станцією вагони (контейнери) можуть подаватися без попереднього повідомлення.

Доставка вантажу повітряним транспортним засобом вважається виконаною, коли вантаж доставлений митному брокеру або іншим державним органам, як це передбачено застосованими законами, і перевізник відправив повідомлення про прибуття (ст. 12.2.2 Правил повітряних перевезень вантажів).

КТМ України передбачає, що перевізник зобов'язаний доставити вантажі у встановлені терміни, а якщо вони не встановлені, - у звичайно прийняті терміни (ст. 160). Однак, не вважається порушенням договору будь-яке відхилення судна від наміченого шляху з метою рятування на морі людей, суден і вантажів, а також інше розумне відхилення, якщо воно не викликане неправильними діями перевізника (девіація судна) (ст. 161 КТМ України).

Строк перевезення вантажу річковим транспортом зазначається вантажовідправником у накладній шляхом вказівки швидкості перевезення. Якщо перевезення даного вантажу допускається до перевезення лише конкретною швидкістю, то її слід вказати в накладній. Так, вантаж може прийматися до перевезення двома швидкостями: а) вантажною швидкістю, і б) великою швидкістю з оплатою останньої за підвищеними тарифами (п. 76 СВВТ СРСР). При цьому, для забезпечення перевезення і прискорення доставлення вантажів, які прийнято до перевезення великою швидкістю, пароплавства організують перевезення цих вантажів на самохідних і вантажопасажирських суднах, а також на вантажних несамохідних судах за спеціальною тягою із підвищеною швидкістю. Якщо має місце затримання чи припинення руху, що викликано явищами стихійного характеру чи подіями, більш ніж на добу, то пароплавство зобов'язане негайно повісити оголошення про це у відповідних портах і на пристанях, а також повідомити основних вантажовідправників і вантажоодержувачів, інші пароплавства і зацікавлену залізницю. А у разі затримки більш ніж на три доби Державний департамент річкового і морського транспорту публікує про це у встановленому законом порядку.

Законодавство про автомобільний транспорт не лише покладає на автомобільного перевізника обов'язок доставити вантаж у встановлені строки, а більш детально врегульовує відносини щодо строку доставки вантажу у міжміському сполученні правилами перевезення. Так, автотранспортні підприємства і організації зобов'язані перевозити вантажі по найкоротшому маршруту, відкритому для руху автомобільного транспорту, а в регулярному міжміському сполученні по найкоротшому маршруту, відкритому для регулярних перевезень вантажів у міжміському сполученні, за винятком випадків, коли за шляховими умовами більш раціональним є перевезення з збільшенням пробігу. А швидкопсувні вантажі перевізник повинен доставляти в якнайкоротший термін. При цьому ці строки залежать від дорожніх умов перевезення. Доставленим вчасно на автомобільному транспорті вважається вантаж з моменту пред'явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження (п. 8.25 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні). Виконання покладеного на перевізника обов'язку доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення закінчується видачею його одержувачу чи іншій уповноваженій на одержання вантажу особі. При цьому видача доставленого за договором перевезення вантажу є обов'язком перевізника, який останній несе як перед відправником вантажу, так і перед його одержувачем як третьою особою, на користь якої укладено договір. При цьому перевізник здає вантаж у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною по масі і кількості місць, що провадиться у порядку і способом, за якими вантажі були прийняті від вантажовідправника (зважуванням на вагах, обмірюванням, підрахунком місць та ін.). А вантажі, які прибули у непошкоджених кузовах автомобілів (причепах, окремих секціях автомобіля, контейнерах і цистернах) та з непошкодженими пломбами вантажовідправника, видаються вантажоодержувачу без перевірки маси, стану вантажів і кількості вантажних місць.

Перевезення пасажирів на всіх видах транспорту здійснюється за розкладом. Строки доставки багажу та пошти і порядок їх обчислення визначаються транспортними статутами, кодексами та правилами, що видаються відповідно до них.

2. Відповідно до ч. 2 коментованої статті, вантаж вважається втраченим, якщо його не видано одержувачеві на його вимогу протягом тридцяти днів після спливу строку його доставки. Однак Кодекс передбачає правило, якщо більш тривалий строк не встановлений договором, транспортними кодексами (статутами). Так, при автомобільному перевезенні, вантажовідправник і вантажоодержувач мають право вважати вантаж втраченим і вимагати відшкодування за його втрату, якщо цей вантаж не було видано вантажоодержувачу на його вимогу: при міському і приміському перевезенні - протягом 10 днів з дня прийняття вантажу, при міжміському перевезенні - протягом 30 днів після закінчення строку доставки, а при перевезенні у прямому змішаному сполученні - після закінчення чотирьох місяців з дня прийняття вантажу до перевезення. (п. 140 САТ УРСР). Однак, вищезазначене положення суперечить змісту ч. 2 ст. 919 ЦК України, відповідно до якої вантаж, не виданий одержувачеві на його вимогу протягом тридцяти днів після спливу строку його доставки вважається втраченим. При цьому, Кодекс встановлює застереження, якщо більш тривалий строк не встановлений договором, транспортними кодексами (статутами). Відповідно САТ УРСР містить строк в 10 днів з дня прийняття вантажу при міському і приміському перевезенні, тому в цій частині п. 140 слід вважати таким, що суперечить ЦК України, і необхідно керуватися вимогою Кодекса щодо тридцяти днів. А пасажир при автомобільному перевезенні має право вважати багаж втраченим і вимагати відшкодування вартості його, якщо багаж не надійде до пункту призначення по закінченні 10 діб після того, як мине строк доставки багажу (п. 140 САТ УРСР).

В Правилах повітряних перевезень вантажів зазначається, якщо перевізником визнана втрата вантажу або якщо вантаж не прибув після 7 днів з дати, коли він повинен був прибути, вантажоотримувач має право здійснити щодо перевізника права, що випливають з договору перевезення (розділ 12). Вищезазначене правило, також, слід вважати таким, що суперечить змісту коментованої статті ЦК України.

При залізничному перевезенні, відправник або одержувач має право вважати вантаж втраченим і вимагати відшкодування за втрату, якщо вантаж не було видано одержувачу на його вимогу протягом 30 діб з моменту закінчення терміну доставки, а у разі перевезення вантажу у прямому змішаному сполученні - після закінчення двох місяців з дня приймання вантажу до перевезення (ч. 117 Статуту залізниць України). А багаж вважається втраченим і пасажир має право на відшкодування його вартості, якщо багаж не прибуде на залізничну станцію призначення через 10 діб після закінчення терміну доставки (Правила перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України).

На річковому транспорті вантаж вважається втраченим і вантажовідправник чи вантажоодержувач мають право вимагати відшкодування за втрату вантажу, якщо вантаж не видано вантажоодержувачу протягом: а) 30 днів після спливу строку доставки; б) після спливу 4-х місяців з дня приймання вантажу до перевезення - за перевезенням вантажу в прямому змішаному залізнично-водному сполученні (п. 190 СВВТ СРСР). Трапляються випадки, коли знаходиться вантаж, що визнаний втраченим. Так, відповідно до змісту коментованої частини, одержувач вантажу повинен прийняти вантаж, що прибув після спливу зазначених вище строків, і повернути суму, виплачену йому перевізником за втрату вантажу, якщо інше не встановлено договором, транспортними кодексами (статутами). Тобто Кодекс покладає на одержувача вантажу обов'язок вчинити зазначену дію. САТ УРСР надає вантажоодержувачу (вантажовідправнику) лише право вимагати видачі йому цього вантажу або багажу, повернувши одержане за його втрату або недостачу відшкодування (ч. 141).

Якщо вантаж, відповідно до вищезазначеної норми, вважається втраченим, то одержувачеві надається право вимагати відшкодування фактичної шкоди у зв'язку із незбереженням вантажу (ч. 2 ст. 924 ЦК України).

Трапляються випадки, коли знаходиться вантаж, що визнаний втраченим. В п. 2 ч. 2 коментованої статті міститься обов'язок одержувача вантажу прийняти вантаж, що прибув після спливу зазначених строків, і повернути суму, виплачену йому перевізником за втрату вантажу. При цьому законодавець передбачає застереження щодо застосування даної норми: "якщо інше не встановлено договором, транспортними кодексами (статутами)". Транспортне законодавство містить правило за змістом аналогічне вищезазначеній нормі. При річковому перевезені, якщо вантаж прибув після спливу зазначених вище строків, вантажоодержувач зобов'язаний прийняти вантаж і повернути суму, виплачену йому пароплавством за втрату вантажу (п. 190 СВВТ СРСР).