Цивільний кодекс України (ЦКУ). Науково-практичний коментар.

1. Перевізник за ненадання транспортного засобу для перевезення вантажу, а відправник за ненадання вантажу або невикористання наданого транспортного засобу з інших причин несуть відповідальність, встановлену договором, якщо інше не встановлено транспортними кодексами (статутами).

2. Перевізник і відправник вантажу звільняються від відповідальності, якщо ненадання транспортного засобу або невикористання наданого транспортного засобу сталося не з їхньої вини, зокрема у разі припинення (обмеження) перевезення вантажу у певних напрямках, встановленого у випадках і порядку, передбачених транспортними кодексами (статутами).

Коментар:

1. Особливість відповідальності за порушення зобов'язань із договору перевезення вантажу полягає в тому, що вона може мати місце не лише за порушення вже укладеного договору перевезення, але й за невиконання дій, пов'язаних з організацією перевезення. Такою є відповідальність перевізника за ненадання транспортного засобу і відповідальність відправника за невикористання наданого транспортного засобу, що передбачається в ч. 1 ст. 921 ЦК України. Відповідно до коментованої статті обсяг і підстави відповідальності перевізника за ненадання транспортного засобу, а відправника за ненадання вантажу або невикористання наданого транспортного засобу з інших причин встановлюються за домовленістю сторін (договором). Дане правило застосовується за умови, що інше не встановлено транспортними кодексами (статутами).

В більшості транспортних кодексів (статутів) передбачається відповідальність за ненадання транспортного засобу і за невикористання наданого транспортного засобу у формі штрафу, що має характер виключної неустойки. На залізничному транспорті розмір штрафу вираховується у відповідній частині ставки добової плати за користування вагонами (п. 106 СЗ України), на автомобільному та річковому транспорті - у відстоковому відношенні до провізної плати чи у твердій грошовій сумі за звітну одиницю (ст. ст. 128-1, 129 - 131 САТ УРСР; ст. 181 - 182 СВВТ СРСР). В КТМ України даної відповідальності приділено мало уваги, однак за змістом ряду положень вона настає, як правило, у формі відшкодування збитків (ст. ст. 150 - 151).

2. Відповідно до ч. 2 коментованої статті, перевізник і відправник звільняються від відповідальності, якщо ненаданання транспортного засобу або невикористання наданого транспортного засобу сталося не з їхньої вини. При цьому, Кодекс до підстав звільнення перевізника і відправника від даної відповідальності відносить припинення (обмеження) перевезення вантажу у певних напрямках, встановленого у випадках і порядку, передбачених транспортними кодексами (статутами).

Так, тимчасове припинення або обмеження перевезень вантажів автомобільними шляхами може провадитись тільки у разі явищ стихійного характеру або у зв'язку з шляхово-кліматичними умовами (п. 18 САТ УРСР). При цьому передбачена ЦК України підстава звільнення перевізника і відправника від відповідальності не є виключною. Так, автотранспортне підприємство або організація і вантажовідправник звільняються від сплати штрафу за невиконання плану перевезень або прийнятого до виконання разового замовлення, якщо воно сталося внаслідок: а) явищ стихійного характеру (заметів, повені, пожежі та ін.); б) аварії на підприємстві, внаслідок якої роботу підприємства було припинено на строк не менше трьох діб (п. 132 САТ УРСР).

При залізничному перевезенні вантажовідправник звільняється від сплати штрафу за невиконання плану перевезень у разі: а) стихійного лиха (замети, смерч, повінь, пожежа, землетрус тощо), у разі аварії на підприємстві, через що було припинено виробництво відвантажуваної продукції протягом не менше як трьох діб підряд; б) обмеження перевезень в окремі райони під час стихійного лиха, виникнення інших надзвичайних обставин, скупчення не розвантажених транспортних засобів у пунктах призначення; в) невикористання вагонів (контейнерів), поданих понад планову норму без письмового погодження з вантажовідправником; г) виконання плану в тоннах вантажів, перевезення яких планується у тоннах і вагонах; д) надолуження недовантаження, допущеного протягом декади (п. 107 СЗ України). А залізниця звільняється від сплати штрафу за невиконання планів перевезень у разі: а) стихійного лиха (замети, смерч, повінь, пожежа, землетрус тощо), внаслідок якого було неможливо подати вагони (контейнери) під завантаження; б) обмеження перевезень в окремі райони під час стихійного лиха, виникнення інших надзвичайних обставин, скупчення невивантажених транспортних засобів у пунктах призначення; в) затримки вантажовідправником вагонів (контейнерів) під вивантаженням; г) незабезпечення подачі вагонів (контейнерів) через неплатоспроможність відправника; д) виконання плану перевезень власними (приватними) або орендованими вагонами (контейнерами); е) не завантаження відправником вагонів, поданих йому у меншій кількості, ніж заплановано (п. 108 СЗ України).