Цивільний кодекс України (ЦКУ). Науково-практичний коментар.

1. Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

2. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

3. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Коментар:

Коментованою статтею встановлено умови визначення періоду часу, протягом якого зберігач зобов'язаний виконувати власні зобов'язання по зберіганню прийнятої на зберігання речі.

Із закінченням встановленого договором строку зберігання зберігач має право вимагати від поклажодавця забрати річ, а останній зобов'язаний виконати вимогу зберігача, згідно статті 948 ЦК України, однак, власне зобов'язання зі зберігання зберігач не може виконати достроково.

Водночас, вказаною статтею не встановлено правил визначення періоду часу, протягом якого поклажодавець зобов'язаний забрати річ. Очевидно, такий період часу необхідно вказувати у договорі зберігання і передбачати санкцію за порушення такої умови вказаного договору.

Закінчення строку зберігання не позбавляє зберігача обов'язку зберігати річ надалі, оскільки, згідно статті 949 ЦК України, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, та у стані, якому вона була прийнята на зберігання, при цьому цей обов'язок не припиняється із закінченням строку зберігання.

Статтею 942 ЦК України встановлено обов'язок зберігача вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі, при цьому цей обов'язок також не припиняться із закінченням строку зберігання, якщо сторонами не погоджено інше.

Таким чином, припинення вжиття всіх необхідних заходів до забезпечення схоронності речі на підставі спливу строку зберігання може бути визнано судом умисним, внаслідок чого зберігача може бути притягнено до відповідальності, якщо прийнята на зберігання річ внаслідок вказаних дій зберігача буде втрачена або пошкоджена, згідно статті 950 ЦК України.

Водночас, продовження зберігання речі після спливу встановленого договором строку зберігання надає зберігачеві право вимагати оплати зберігання речі за весь фактичний час її зберігання, згідно частини 3 статті 946 ЦК України.

На підставі вищевикладеного, частину 2 коментованої статті, очевидно, слід розуміти таким чином, що зберігач зобов'язаний зберігати річ до повернення речі поклажодавцеві, а не до пред'явлення останнім вимоги про повернення такої речі.

Слід зазначити, що у частині 2 коментованої статті відсутні правила визначення строку повернення речі за вимогою поклажодавця, у зв'язку з чим та у разі відсутності такого строку у договорі зберігання, доцільним вдається застосовувати до цих відносин положення частини 2 статті 530 ЦК України, згідно якої боржник повинен виконати обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В контексті коментованої статті варто зазначити, що строк зберігання за договором зберігання і строк дії договору зберігання не є тотожними категоріями. ЦК України не містить положень щодо строку дії договору зберігання, або обов'язковості його визначення сторонами, натомість, ГК України відносить умову про строк дії господарського договору до істотних умов договору, недодержання якої має наслідком неукладеність договору.

Таким чином, договори зберігання, що чинним в Україні законодавством визнаються господарськими, повинні містити умову про строк дії такого договору.

У разі ухилення зберігача від повернення прийнятої на зберігання речі, поклажодавцем може бути складено відповідний акт. У тому разі, якщо останній не підписується зберігачем, поклажодавець може його підписати сам, вказавши, що зберігач від підписання такого акту відмовився. Вказані документи слугують достатніми доказами факту неправомірної відмови зберігача від повернення прийнятої на зберігання речі.¹

В контексті частини третьої коментованої статті варто наголосити, що у безстрокових відносинах зберігання зберігач має право вимагати від поклажодавця забрати річ після спливу вказаного у коментованій частині статті часу, однак не скориставшись таким правом, зберігач лишається зобов'язаний зберігати вказану річ до повернення поклажодавцеві за вимогою останнього незалежно від тривалості такого зберігання, що підтверджується матеріалами судової практики.²

____________

1 Рішення господарського суду Вінницької області від 17 липня 2006 року у справі N 2/228-06.

2 Рішення господарського суду Хмельницької області від 15 червня 2006 року у справі N 14/8/606.