Цивільний кодекс України (ЦКУ). Науково-практичний коментар.

1. Зберігач зобов'язаний виконувати свої обов'язки за договором зберігання особисто.

2. Зберігач має право передати річ на зберігання іншій особі у разі, якщо він вимушений це зробити в інтересах поклажодавця і не має можливості отримати його згоду.

Про передання речі на зберігання іншій особі зберігач зобов'язаний своєчасно повідомити поклажодавця.

3. У разі передання зберігачем речі на зберігання іншій особі умови договору зберігання є чинними і первісний зберігач відповідає за дії особи, якій він передав річ на зберігання.

Коментар:

Коментованою статтею встановлено обов'язок зберігача виконувати власні зобов'язання за договором зберігання виключно особисто, у зв'язку з чим ЦК України не містить положень про можливість передання зберігачем речі на зберігання третій особі за згодою поклажодавця, однак за бажанням сторін такі положення можуть бути включені до договору зберігання.

Частина 2 коментованої статті містить положення про один з способів виконання обов'язку зберігача з забезпечення схоронності речі, прийнятої на зберігання, який встановлений у статті 942 ЦК України. У тому разі, якщо забезпечення схоронності речі не є можливим до прийняття речі за зберігання, то повинні застосовуватись положення статті 940 ЦК України.

Очевидно, що передання зберігачем речі на зберігання третій особі, пов'язано, принаймні з переміщенням такої речі у просторі, тобто зі зміною її місцезнаходження.

Статтею 945 ЦК України місце зберігання речі належить до умов її зберігання, про необхідність зміни яких зберігач зобов'язаний повідомляти поклажодавця, а також отримувати його відповідь на такі повідомлення.

Частину 3 коментованої статті у її системному зв'язку з статтею 945 ЦК України можна тлумачити таким чином, що зберігач зобов'язаний повідомити поклажодавця про необхідність передання речі на зберігання іншій особі до здійснення її передання такій особі, тобто вказівка на необхідність здійснення такого повідомлення "своєчасно" може розумітись принаймні двома різними способами.

Для уникнення імовірних спорів щодо моменту повідомлення про необхідність зміни або зміну вказаних умов зберігання, відповідні положення бажано включати до договору зберігання.

В продовження обговорення умов здійснення вказаного повідомлення, варто зазначити, що ЦК України не встановлено конкретної форми та строку такого повідомлення зберігача, у зв'язку з чим, для уникнення імовірних спорів такі форма та строк повинні бути погоджені сторонами у договорі зберігання.

Одержавши вказане повідомлення зберігача, поклажодавець може не погодитись з переданням речі іншій особі. Наслідків такої відмови коментованою статтею не визначено.

З однієї сторони вказана відмова поклажодавця свідчить про те, що передання речі на зберігання третій особі знаходиться поза інтересами поклажодавця, в той час як обов'язок вчинити таку дію покладається на зберігача виключно тоді, коли цього вимагають інтереси поклажодавця, згідно коментованої статті. Таким чином за відсутності вказаного інтересу поклажодавця відсутній і відповідний обов'язок зберігача.

Однак, для такого висновку вказана відмова поклажодавця має бути безумовною і підтверджуватись належними засобами, найкраще - документально, оскільки у разі пошкодження або втрати прийнятої на зберігання речі для уникнення відповідальності зберігачеві потрібно буде довести, що така річ не була передана на зберігання третій особі у зв'язку з прямою вказівкою поклажодавця.

Водночас, незалежно від наявності або відсутності вказаної згоди поклажодавця на передання речі третій особі, зберігач лишається зобов'язаним забезпечувати схоронність речі, згідно статті 942 ЦК України.

Виконуючи передбачений вказаною статтею обов'язок, зберігач може змінити умови зберігання (шляхом передання речі на зберігання третій особі) навіть у разі незгоди поклажодавця з такими діями, оскільки відповідальності зберігача за відступлення від вказівки поклажодавця у такому випадку ЦК України не передбачено, в той час як за порушення обов'язків із забезпечення схоронності прийнятої на зберігання речі ЦК України відповідальність зберігача прямо встановлена (див. коментар до ст. 950 ЦК України).

У тому разі, якщо внаслідок заборони поклажодавця на передання зберігачем речі третій особі така річ буде пошкоджена, чи знищена, то зберігача може бути не притягнуто до відповідальності, якщо вказана заборона буде визнана грубою необережністю чи умислом поклажодавця, однак обов'язок доведення останнього покладатиметься на зберігача.

У зв'язку з вищевикладеним вдається доцільним у договорах зберігання окремо встановлювати порядок дій сторін у разі настання обставин, що загрожують схоронності речі.

Положення частини 3 коментованої статті, очевидно, слід розуміти так, що зберігач відповідає за дії особи, на зберігання якій передано річ, як за свої власні. При цьому всі права та обов'язки зберігача за договором зберігання залишаються чинними.