Цивільний кодекс України (ЦКУ). Науково-практичний коментар.

1. Витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання.

2. Витрати, які сторони не могли передбачити при укладенні договору зберігання (надзвичайні витрати), відшкодовуються понад плату, яка належить зберігачеві.

3. При безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Коментар:

Витрати, вказані у частині 1 коментованої статті, з позиції оподаткування доцільніше включати у склад плати за зберігання, оскільки, таким чином, наочним є зв'язок компенсації таких витрат і наданою послугою по зберіганню.

У тому разі, якщо компенсація витрат зберігача на зберігання здійснюватиметься окремо від плати за зберігання, то для поклажодавця існує загроза необхідності доведення органам ДПА того, що така компенсація нерозривно пов'язана з платою за послугу по зберіганню, і відповідні супутні послуги були спожиті поклажодавцем у складі послуги по зберіганню.

Види вказаних у частині 1 коментованої статті витрат доцільно передбачати у договорі зберігання (наприклад, витрати на електричну та теплову енергію тощо).

Для відшкодування надзвичайних витрат необхідна певна належна підстава, оскільки договором зберігання вони не передбачені. Такою підставою може стати будь-який документ, підписаний та скріплений печатками сторін договору зберігання, який засвідчуватиме їх домовленість про факт понесення зберігачем надзвичайних витрат, їх зміст, розмір та порядок відшкодування поклажодавцем.