Водний кодекс України (ВК України). Науково-практичний коментар.

До відання Кабінету Міністрів України у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить:

1) реалізація державної політики у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;

2) розпорядження водними об'єктами загальнодержавного значення;

3) здійснення державного контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів;

4) визначення пріоритетів водокористування;

5) забезпечення розробки державних цільових, міждержавних програм використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;

6) визначення порядку діяльності органів виконавчої влади у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів, координація їх діяльності;

7) встановлення порядку видачі дозволів на спеціальне водокористування, будівельні, днопоглиблювальні роботи, видобування піску і гравію, прокладання кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду, а також розробки та затвердження нормативів скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти;

8) виключено

9) виключено

10) прийняття у разі виникнення аварійних ситуацій рішень про скиди стічних вод з накопичувачів у водні об'єкти, якщо вони призводять до перевищення гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у цих об'єктах;

11) організація і координація робіт, пов'язаних з попередженням та ліквідацією наслідків аварій, стихійного лиха, шкідливої дії вод або погіршенням якості водних ресурсів;

12) прийняття рішень про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними вимог водного законодавства; 

13) затвердження проектів зон санітарної охорони господарсько-питних водозаборів, які забезпечують водопостачання території більш як однієї області;

14) керівництво зовнішніми зв'язками України в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;

15) вирішення інших питань у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.

(Із змінами і доповненнями, внесеними згідно із
 законами України від 21.09.2000 р. N 1990-III,
 від 23.12.2004 р. N 2288-IV,
 від 09.02.2006 р. N 3421-IV)

(Із змінами і доповненнями, внесеними згідно
 із Законом України від 27.04.2007 р. N 997-V)

(Із змінами, внесеними згідно із
 законами України від 02.12.2010 р. N 2756-VI, від 16.10.2012 р. N 5456-VI)

Коментар:

До п. 1. Положення п. 1, на наш погляд, мають декларативний характер, адже "реалізація державної політики у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів" є, швидше, завданням, а не повноваженням КМ України.

До п. 2. Розпорядження водними об'єктами загальнодержавного значення полягає у передачі їх в оренду за правилами, передбаченими ст. 51 ВК (див. коментар).

Стосовно поняття "водного об'єкта загальнодержавного значення" див. ст. 5 ВК та коментар до неї.

До п. 3. Здійснення державного контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів полягає у здійсненні заходів, передбачених ст. ст. 18 - 23 ВК. Кабінет Міністрів України відповідно до п. 91 ст. 116 Конституції України приймає положення про державні органи, які покликані контролювати правомірність та ефективність використання вод (наприклад, Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, затверджене постановою КМУ від 02.11.2006 N 1524). З іншого боку, за поданням КМ України призначаються міністри Мінприроди України, МОЗ України тощо, а самим КМУ - керівники урядових органів, керівники Держводгоспу України, Держкомзему України, заступники міністрів тощо. Таке повноваження можна вважати опосередкованим важелем контрольного впливу на ефективність роботи відповідних державних органів.

До п. 4. Законодавством України "пріоритет водокористування" не визначено. Можна припустити, що йдеться про перерозподіл водних ресурсів шляхом надання дозволів на спеціальне водокористування, визначення розміру лімітів використання води. Проте закон надає повноваження з видання відповідних дозволів, встановлення лімітів іншим органам - див. ст. ст. 47, 49 та ін. ВК. Тому коментований пункт регулятивного значення не має.

До п. 5. Див. коментар до ст. 12 ВК.

До п. 6. З урахуванням положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, за якою державні органи зобов'язані діяти виключно "в порядку, встановленому законом", коментоване положення слід розуміти як таке, що надає КМУ право визначати діяльність державних органів у випадках, передбачених законом, зокрема, при затвердженні положень про ці органи (п. 91 ст. 116 Конституції України), при визначенні порядку ведення державного водного кадастру (ч. 2 ст. 28 ВК), державного моніторингу (ч. 2 ст. 21 ВК) тощо.

Повноваження КМУ щодо координації діяльності органів державної влади випливають із п. 9 ст. 116 Конституції України, норм ЗУ "Про Кабінет Міністрів України".

До п. 7. На виконання коментованого пункту видано постанову КМУ від 13.03.2002 N 321 "Про затвердження Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування та внесення змін до ПКМ України від 10 серпня 1992 р. N 459". Предметна компетенція з приводу видачі дозволів визначена постановою КМУ від 10.08.92 N 459 "Про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів і встановлення лімітів використання ресурсів загальнодержавного значення".

Порядок видачі дозволів на будівельні, днопоглиблювальні роботи, видобування піску і гравію, прокладання кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду визначено постановою КМУ від 12.07.2005 N 557 "Про затвердження Порядку видачі дозволів на проведення робіт на землях водного фонду".

Порядок розробки та затвердження нормативів скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти затверджено постановою КМУ від 11.09.96 N 1100 "Про Порядок розроблення і затвердження нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та перелік забруднюючих речовин, скидання яких нормується".

До п. 8. Відповідно до ст. 48 ВК (див. коментар) видами спеціального водокористування є забір води із водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти.

Нормативи збору, які справляються за скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, затверджені постановою КМУ від 01.03.99 N 303 "Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору".

Порядок справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту врегульовано постановою КМУ від 16.08.99 N 1494 "Про затвердження Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту".

Спірним є питання, чи означає зупинення дії коментованого пункту 8 статті 14 ("до прийняття Податкового кодексу України в частині встановлення Кабінетом Міністрів України нормативів збору за спеціальне водокористування, крім встановлення нормативів збору, які справляються за скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти" згідно із Законом України N 309-VI від 03.06.2008) припинення дії згаданої вище постанови КМУ від 16.08.99 N 1494. На наш погляд, на це питання слід відповісти негативно. Законодавець, зупиняючи дію відповідного пункту, не міг переслідувати мети встановити безоплатність деяких видів спеціального водокористування. Натомість, до прийняття Податкового кодексу він ставив за мету позбавити КМУ можливості свавільно переглядати відповідні нормативи.

До п. 10. Рішення про скидання стічних вод з накопичувачів у водні об'єкти може бути складовою реагування на аварійну ситуацію (див. п. 11 коментованої статті, ст. 108 ВК та коментар до неї).

Щодо поняття аварійної ситуації див. коментар до ст. 108 ВК.

Перелік та порядок встановлення нормативів екологічної безпеки водокористування викладено у ст. 36 ВК (див. коментар).

У разі якщо скидання стічних вод не призводить до перевищення гранично допустимих концентрацій забруднюючих речових у водних об'єктах, рішення приймається обласними радами та іншими органами, згаданими у ст. 8 ВК (див. п. 15 ст. 8 ВК та коментар до нього).

Прикладами реалізації такого повноваження можуть бути розпорядження КМУ від 03.10.2007 N 824-р "Про скидання надлишків зворотних вод у р. Інгулець", від 06.12.2000 N 480-р "Про аварійний скид надлишку зворотних стічних вод із хвостосховищ гірничорудних підприємств Кривбасу" тощо.

До п. 11. У межах реалізації коментованого повноваження КМУ діє відповідно до ст. 29 ЗУ "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру", затвердженої ним же постанови від 03.08.98 N 1198 "Про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру".

Щодо даного повноваження див. також коментар до ст. 108 ВК.

До п. 12. Див. коментар до п. 13 ст. 8 ВК. Щодо особливостей обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення скидання стічних вод у водні об'єкти див. ст. 71 ВК та коментар до неї.

До п. 13. Дане повноваження продубльовано у ст. 10 ЗУ "Про питну воду та питне водопостачання". На виконання даної норми визначені межі, наприклад, зони санітарної охорони Грабівського та Червонооскільського водосховищ (див. постанову КМУ від 21.02.2007 N 267).

До п. 14. Конституція України (п. 3 ст. 106) відносить керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави до виключної компетенції Президента України. Тому при керуванні "зовнішніми зв'язками України в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів" КМУ повинен підпорядковуватися Президенту України.

У питанні здійснення забезпечення міжнародного співробітництва КМУ прийнято постанову від 17.06.94 N 422 "Про затвердження Положення про порядок укладення, виконання та денонсації міжнародних договорів України міжвідомчого характеру".

До п. 15. Вирішення інших питань у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів здійснюється згідно з дотриманням норм ч. 2 ст. 19, розділу VI Конституції України, ЗУ "Про Кабінет Міністрів України".