Водний кодекс України (ВК України). Науково-практичний коментар.

Підприємства, установи і організації, які експлуатують дренажні системи для ліквідації підтоплення, заболочення чи вторинного засолення зрошуваних земель, зобов'язані впроваджувати ефективні технології для зниження рівня природного і техногенного забруднення дренажних вод перед скиданням їх у водні об'єкти.

Умови скидання цих вод у водні об'єкти встановлюються обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища.

Коментар:

До статті в цілому. Скидання дренажних вод у водні об'єкти не є спеціальним водокористуванням (див. ст. 48 ВК). Разом із тим, закон встановлює певні вимоги до такого скидання.

До частини першої. Забезпечення реалізації обов'язку, передбаченого цією частиною, здійснюється з допомогою державної екологічної експертизи проекту такої дренажної системи чи проекту будівництва виробничих об'єктів підприємства, якщо дренажна система є їх складовою.

Важливо зауважити, що екологічна експертиза є обов'язковою лише щодо видів діяльності та об'єктів, що містяться у Переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, затвердженому постановою КМ України від 27.07.95 N 554 (ч. 3 ст. 13 Закону України "Про екологічну експертизу", абзац 3 п. 7 Порядку затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх державної експертизи).

Вимога щодо впровадження ефективних технологій для зниження рівня природного та техногенного забруднення дренажних вод перед скидання їх у водні об'єкти конкретизована за допомогою Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.99 N 465. Наприклад, згідно з п. 10 Правил водокористувачі повинні забезпечувати дотримання відповідного санітарного стану на території, де розташовані їх об'єкти, і не допускати винесення через дощові каналізаційні мережі сміття, продуктів ерозії ґрунтів, сировини та відходів виробництва. П. 10 встановлено загальну заборону проводити роботи, які можуть призвести до забруднення води на прибережних захисних смугах та водних об'єктах.

Окрім того, вимоги, передбачені цією статтею, конкретизовані у правилах спорудження та експлуатації самих дренажних систем. До них належать положення п. 4 та рекомендованого додатка 7 ДБН В.1.1-3-97 "Захист від небезпечних геологічних процесів. Інженерний захист територій, будинків і споруд від зсувів та обвалів. Основні положення", затверджених наказом Держкоммістобудування України від 28.02.97 N 30, а також пп. 8.8 - 8.41 Посібника з проектування споруд для очистки та підготовки води (до СНиП 2.04.02-84), затвердженого наказом науково-дослідного інституту комунального водопостачання та очистки води ім. К. Д. Памфілова від 09.04.85 N 24.136

До частини другої. Скидання дренажних вод у водні об'єкти підпорядковане умовам скидання зворотних води, визначеним Правилами охорони поверхневих вод, затвердженими наказом Держкомприроди СРСР від 21.02.91, та правилам скидання стічних вод, визначеним СанПіН 4630-88 "Санітарні правила і норми охорони поверхневих вод від забруднення", затвердженим постановою головного державного санітарного лікаря СРСР від 04.07.88 N 4630-88.

Необхідно зазначити, що незважаючи на розмежування термінів "зворотна вода", "стічна вода", "дренажна вода" у ст. 1 ВК Правила охорони поверхневих вод (додаток 4) дозволяють поширити правила скидання зворотних вод, а СанПіН 4630-88 "Санітарні правила і норми охорони поверхневих вод від забруднення" (пп. 4.1.1 п. 4.1) - стічних вод на скидання дренажних вод. Оскільки ці акти були прийняті до прийняття ВК, застосовану у них термінологію необхідно тлумачити відповідно до того, як вона розуміється саме в цьому акті.