Земельний кодекс України (ЗКУ). Науково-практичний коментар.

До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, у галузі земельних відносин належить:

а) участь у розробленні загальнодержавних і регіональних програм використання та охорони земель;

б) участь у формуванні державної політики в галузі охорони та раціонального використання земель;

в) організація моніторингу земель;

г) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Коментар:

Загальна характеристика. Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів регламентуються насамперед ст. 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами екологічного законодавства.

На даний час центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів є Міністерство екології та природних ресурсів України (Мінприроди України). До складу Міністерства, окрім центрального апарату, входять його територіальні органи (діють згідно із положенням, що затв. наказом Мінприроди від 19.12.2006 N 548), скеровується через Міністра екології та природних ресурсів і Державна екологічна інспекція (Указ Президента України "Про Положення про Державну екологічну інспекцію України" від 13.04.2011 N 454/2011).

До пункту "а". Згідно із даним пунктом, центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів бере участь у розробленні та реалізації загальнодержавних і регіональних програм використання та охорони земель.

Розробка загальнодержавних програм використання та охорони земель покладена на КМУ, а фактично вона здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів (див. п. "ґ" ст. 13 ЗКУ, п. "в" ст. 15, ст. 177 ЗКУ та коментарі до п. "ґ" ст. 13 ЗКУ, п. "в" ст. 15, ст. 177 ЗКУ). Розробка регіональних програм покладена на Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні державні адміністрації (див. п. "б" ст. 16, п. "б" ст. 17, ч. 1 ст. 178 ЗКУ та коментарі до п. "б" ст. 16, п. "б" ст. 17, ч. 1 ст. 178 ЗКУ).

До пункту "б". Коментований пункт (а також ст. 17 Закону України "Про охорону земель") покладає на центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів організацію моніторингу земель. Очевидно, мається на увазі те, що на Мінприроди України покладається організаційна інтеграція суб'єктів системи моніторингу довкілля в цілому - див. п. 12 Положення про державну систему моніторингу довкілля, затв. постановою КМУ від 30.03.98 N 391. Щодо моніторингу земель та його співвідношення із моніторингом довкілля див. главу 33 "Моніторинг земель" ЗКУ та коментар до неї.

До пункту "в". Даним пунктом передбачена участь центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів "у розробці нормативних документів у галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів". Форми і порядку такої участі законодавство не визначає (див. ст. 165 ЗКУ та коментар до неї).

Щодо поняття "нормативний документ" див. п. 1.2.4 коментарю до ст. 3 ЗКУ.

До пункту "г". П. "г" ст. 14 ЗКУ передбачає здійснення центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів "державної екологічної експертизи землекористування".

Державна екологічна експертиза "організується і проводиться еколого-експертними підрозділами, спеціалізованими установами, організаціями або спеціально створюваними комісіями спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органів на місцях із залученням інших органів державної виконавчої влади" (ч. 1 ст. 13 Закону України "Про екологічну експертизу"). Згідно зі ст. 14 Закону, об'єктами державної екологічної експертизи можуть бути різного роду проектні матеріали та документація, що можуть мати екологічно значимий вплив, а також "екологічні ситуації, що склалися в окремих населених пунктах і регіонах, а також діючі об'єкти та комплекси ... що мають значний негативний вплив на стан навколишнього природного середовища". Перераховані об'єкти лише з великою долею умовністю можна вважати "землекористуванням", тому положення коментованого пункту виглядають не зовсім коректними.

Проведення державної екологічної експертизи регламентується насамперед Законом України "Про екологічну експертизу", постановами КМУ "Про перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку" від 27.07.95 N 554 (вміщені до переліку об'єкти підлягають обов'язковій державній екологічній експертизі), "Про Порядок передачі документації на державну екологічну експертизу" від 31.10.95 N 870, "Про нормативи витрат на проведення державної екологічної експертизи" від 13.06.96 N 644.

До пункту "ґ". Пунктом передбачено повноваження щодо "внесення пропозицій щодо формування державної політики в галузі охорони та раціонального використання земель". Власне кажучи, "внесення пропозицій" навряд чи можна вважати повноваженням, адже вносити пропозиції можуть будь-які суб'єкти, і саме по собі внесення пропозицій не тягне за собою будь-яких правових наслідків (крім випадків їх подачі як звернень громадян, коли у адресата виникає обов'язок розглянути пропозицію та відповісти на неї - див. ст. 14 Закону України "Про звернення громадян").

До пункту "д". Здійснення центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів "міжнародного співробітництва з питань охорони земель" є можливим без спеціальної згадки про це в законі. Порядок укладення міжнародних договорів України міжвідомчого характеру, зокрема, у сфері охорони земель, визначений постановою КМУ "Про затвердження Положення про порядок укладення, виконання та денонсації міжнародних договорів України міжвідомчого характеру" від 17.06.94 N 422.

До пункту "е". Перелік повноважень центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів у галузі земельних відносин, наведений у ст. 14 ЗКУ, не є вичерпним, на що вказує п. "е" коментованої статті. П. 4 Положення про Мінприроди, затв. постановою КМУ від 02.11.2006 N 1524, передбачає 44 напрямки діяльності міністерства, і більшість із них тією чи іншою мірою пов'язана із земельними відносинами. Насамперед, надзвичайно істотною є роль Мінприроди у здійсненні державного контролю за використанням та охороною земель (див. ст. 188 ЗКУ та коментар до неї).