Земельний кодекс України (ЗКУ). Науково-практичний коментар.

Підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Коментар:

Загальна характеристика. Підстави припинення права землекористування окрім коментованої статті передбачені ст. ст. 142 - 144, 149 - 151 ЗКУ, ст. ст. 31, 32 Закону України "Про оренду землі".

Наведений у коментованій статті перелік не є вичерпним. Так, строкові види права землекористування припиняються по закінченню строку користування; право користування зазвичай припиняється поєднанням в одній особі власника та землекористувача, зі смертю землекористувача, із загибеллю земельної ділянки тощо.

До пункту "а". Механізм добровільної відмови від права постійного користування земельною ділянкою передбачений у ст. 142 ЗКУ. Щодо права оренди земельної ділянки, то відповідно до ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі, за загальним правилом, може бути розірваний тільки за згодою обох сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду з підстав, визначених законом (зокрема, ст. 32 Закону) або договором. Законом встановлені і спеціальні правила припинення права земельного сервітуту, емфітевзису та суперфіцію (див. коментар до ст. ст. 102, 1021 ЗКУ).

До пункту "б". Порядок і підстави вилучення земельної ділянки, що має наслідком припинення права постійного землекористування, визначені ст. 149 ЗКУ (див. коментар).

До пункту "в". На наш погляд, у земельному законодавстві поняття "припинення діяльності підприємств, установ та організацій" не варто розуміти у тому значенні, у якому воно вживається у цивільному та господарському законодавстві - як реорганізацію (злиття, приєднання, поділу, перетворення), тобто припинення діяльності з переходом усіх майнових прав і обов'язків до правонаступників, та ліквідацію - припинення діяльності без правонаступництва (ст. 104 ЦКУ, ст. 59 ГКУ). Натомість, під припиненням діяльності слід розуміти саме ліквідацію. Саме таке розуміння випливає із цільового тлумачення даної норми. Що ж стосується, наприклад, права оренди, ч. 4 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" прямо встановлює, що "реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі".

Слід також мати на увазі, що у випадку припинення юридичної особи шляхом ліквідації припиняються усі належні такій особі права землекористування - оренди, постійного користування тощо. Це випливає із суті ліквідації (ст. 104 ЦКУ, ст. 59 ГКУ) і стосується всіх без винятку юридичних осіб.

До пункту "г". Використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, може бути підставою припинення права оренди (ст. ст. 24, 32 Закону України "Про оренду землі"), права постійного користування (ст. 143 ЗКУ) в судовому порядку.

Для припинення права користування земельними ділянками закон вимагає додержання процедури, закріпленої у ст. 144 ЗКУ. На наш погляд, ця процедура не поширюється на припинення права оренди (див. коментар до ст. 144 ЗКУ).

До пункту "ґ". Використання земельної ділянки не за цільовим призначенням тягне можливість припинення права оренди (ст. ст. 24, 32 Закону України "Про оренду землі", ст. 96 ЗКУ) або постійного користування (ст. ст. 96, 143, 144 ЗКУ) у судовому порядку. Щодо поняття цільового призначення земельної ділянки та його співвідношення із суміжними поняттями див. коментар до ст. 19 ЗКУ.

До пункту "д". Систематична несплата земельного податку може стати підставою примусового припинення права постійного користування у судовому порядку, а систематична несплата орендної плати - для припинення права оренди.

Зміст терміну "систематична несплата земельного податку або орендної плати" як підстави для припинення права землекористування свого часу була конкретизована у ч. 5 ст. 17 нечинного нині Закону України "Про плату за землю": це несплата "за земельні ділянки державної і комунальної власності виробниками сільськогосподарської і рибної продукції та громадянами протягом року, іншими платниками - протягом півроку ..." У ПКУ дане положення відтворене не було.

До пункту "е". Див. коментар до ч. 2 ст. 120 ЗКУ.

До пункту "є". Даний пункт передбачає можливість припинення права користування земельною ділянкою внаслідок порушення вимог охорони об'єкта культурної спадщини, що на такій земельній ділянці знаходиться. Йдеться про земельні ділянки будь-якого цільового призначення. У випадку порушення вимог охорони об'єкта культурної спадщини на землях історико-культурного призначення дане порушення буде одночасно використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням (див. п. "ґ" коментованої статті та коментар до нього).

Використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини, може полягати в незаконному проведенні археологічних розвідок, розкопок, інших земляних чи підводних робіт на об'єктах археологічної спадщини (ст. 298 ККУ).