Земельний кодекс України (ЗКУ). Науково-практичний коментар.

1. Стандартизація і нормування в галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів здійснюється з метою забезпечення екологічної і санітарно-гігієнічної безпеки громадян шляхом прийняття відповідних нормативів і стандартів, які визначають вимоги щодо якості земель, допустимого антропогенного навантаження на ґрунти та окремі території, допустимого сільськогосподарського освоєння земель тощо.

2. У галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів встановлюються такі нормативи:

а) оптимального співвідношення земельних угідь;

б) якісного стану ґрунтів;

в) гранично допустимого забруднення ґрунтів;

г) показники деградації земель та ґрунтів.

3. Нормативні документи із стандартизації в галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Коментар:

До ч. 1. Поняття "нормування" у чинному законодавстві України не визначається. Так, ч. 1 ст. 165 ЗКУ передбачає, що "нормування ... здійснюється шляхом прийняття відповідних нормативів ...", а Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" дає підстави для визнання нормування діяльністю із встановлення нормативів (ст. 33), норм, правил, вимог (ст. 31). Згадані положення, на наш погляд, не відрізняються чіткістю, однозначністю і є дещо суперечливими.

Аналогічно, відсутні єдині підходи з визначення нормування та його сутності у спеціальній правовій літературі. Існують підходи, за якими нормування слід визнавати діяльністю із встановлення певних стандартів, які охоплюють поняття "норма", "норматив" та "правило"363. Деякі вчені визначають нормування як встановлення "нормативів (норм, правил і вимог) у відповідності до вимог законодавства"364, встановлення "технічних норм" ("техніко-юридичних норм")365.

За відсутності законодавчого визначення поняття та враховуючи розбіжності у доктринальних підходах, на наш погляд, можна виділити два розуміння нормування: вузьке та широке.

Вузьке розуміння нормування ґрунтується на тому, що термін "нормування" вживається в законодавстві зазвичай разом із терміном "стандартизація", причому ці поняття розглядається як однопорядкові (див., наприклад, розд. VII Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 165 ЗКУ, ст. ст. 23, 28 Закону України "Про охорону земель", ст. 24 Закону України "Про землеустрій" тощо). Виходячи із того, що стандартизація є поняттям достатньо визначеним і пов'язується із виданням особливого різновиду нормативно-правових актів - нормативних документів із стандартизації - можна вважати нормування є діяльністю із видання інших різновидів нормативних документів, що іноді називаються "нормами".

Поняттям "нормативний документ" (скорочено - НД) у законодавстві України було замінене поняття "нормативно-технічний документ" (див. ст. 4 Декрету КМ "Про стандартизацію і сертифікацію", Додаток 2 до ДБН А.1.1-1-93 "Система стандартизації і нормування в будівництві. Основні положення"). Хоча у спеціальній літературі обґрунтовано зазначалося, що характеристика "технічний" не завжди була адекватною суті відповідного акта, видається, що заміну термінів не можна вважати бездоганною: здійснене штучне звуження розуміння поняття "нормативний документ", який традиційно розглядався як синонім терміна "нормативний (нормативно-правовий) акт".

На сьогодні можна виділити наступні основні види нормативних документів: 1) нормативні документи із стандартизації (насамперед, стандарти, технічні регламенти); 2) нормативні документи у галузі будівництва (в першу чергу, будівельні норми та правила); 3) нормативні документи у галузі забезпечення санітарно-гігієнічного благополуччя населення (санітарні норми та правила); 4) нормативні акти із забезпечення пожежної безпеки, 5) нормативні документи з охорони праці та ін. Нормативні документи із стандартизації видаються в результаті стандартизації і не охоплюються нормуванням у його вузькому розумінні.

Під стандартизацією у чинному законодавстві розуміється "діяльність, що полягає у встановленні положень для загального і багаторазового застосування щодо наявних чи можливих завдань з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів та послуг їх функціональному призначенню, усуненню бар'єрів у торгівлі і сприянню науково-технічному співробітництву" (ст. 1 Закону України "Про стандартизацію"). Стандартизацію можна розуміти і вужче - як видання т. з. нормативних документів зі стандартизації, перелік яких визначений законодавством (насамперед, ст. 11 Закону України "Про стандартизацію").

В широкому розумінні нормування можна розглядати як встановлення будь-яких обов'язкових кількісних та якісних показників.

До ч. 2. Зміст перелічених у коментованій нормі нормативів розкривається у Законі України "Про охорону земель" (ст. ст. 31 - 34).

До ч. 3. Ч. 3 ст. 165 ЗКУ закріпила правило, за яким нормативні документи із стандартизації в галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів встановлюються КМУ.

Після прийняття ЗКУ було ухвалено Закон України "Про стандартизацію", який, по-перше, безпосередньо визначає види нормативних документів зі стандартизації (ст. 11), а по-друге, розподіляє повноваження із затвердження таких документів (ст. ст. 6 - 10). Зважаючи на це, коментована норма застосуванню не підлягає.