Земельний кодекс України (ЗКУ). Науково-практичний коментар.

1. До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

2. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

3. Україна за межами її території може мати на праві державної власності земельні ділянки, правовий режим яких визначається законодавством відповідної країни.

Коментар:

До ч. 1. Територія України обмежується державним кордоном відповідно до Закону України "Про державний кордон України", а на морі - також положень ст. ст. 2, 3, 5 та ін. Конвенції ООН з морського права 1982 року, ратифікованої Законом України від 03.06.99.

Загальна площа території України складає 603700 кв. км, що складає 5,7 % території Європи.91

Щодо поділу земель України на категорії див. ст. 19 ЗКУ та коментар до неї.

До ч. 2. Коментована норма регулятивного навантаження не несе. Натомість, вона є свого роду "анотацією" інших положень законодавства. На наш погляд, у законі подібним анотаціям не місце.

Щодо поділу земель України на категорії див. ст. 19 ЗКУ та коментар до неї.

Поняття "правовий режим земель", що вживається у ч. 2 коментованої статті, законодавчо не визначається і є категорією доктринальною. У спеціальній літературі пропонуються різні визначення цього поняття92, узагальнюючи які, ми вважаємо за доцільне визначити правовий режим земель як встановлений правовими нормами порядок поведінки по відношенню до них.

Особливості правового режиму різних категорій земель розкриваються у гл. 5 - 12 розд. II "Землі України".

До ч. 3. Придбання земельних ділянок у власність України за межами її території можливе, насамперед, для розміщення дипломатичних представництв. Коментована частина статті наголошує, що навіть у разі придбання такої земельної ділянки відносини щодо неї не регулюватимуться земельним законодавством України (що, загалом, і так зрозуміло). Разом із тим, відповідна земельна ділянка матиме правовий режим "приміщення дипломатичного представництва" (ст. 1 Віденської конвенції про дипломатичні зносини, ратифікованої Указом Президії Верховної Ради УРСР від 21.03.64) і користуватиметься недоторканністю та захистом, імунітетом від сплати більшості податкових платежів у відповідній країні (ст. 22 та ін. Віденської конвенції про дипломатичні зносини).