Земельний кодекс України (ЗКУ). Науково-практичний коментар.

1. Облік кількості земель відображає відомості, які характеризують кожну земельну ділянку за площею та складом угідь.

2. Облік якості земель відображає відомості, які характеризують земельні угіддя за природними властивостями та набутими властивостями, що впливають на їх родючість, а також за ступенем забруднення ґрунтів.

Коментар:

Згідно зі ст. 203 ЗКУ, облік кількості земель "відображає відомості, які характеризують кожну земельну ділянку за площею та складом угідь", а облік якості земель "відображає відомості, які характеризують земельні угіддя за природними властивостями та набутими властивостями, що впливають на їх родючість, а також за ступенем забруднення ґрунтів".

Наказом Держкомзему "Про первинний облік земельних ділянок на основі застосування кадастрових номерів та стандарту бази даних автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру" від 12.10.2000 N 133 облік земельних ділянок на основі кадастрових номерів було запроваджено у складі державного земельного кадастру.

Облік кількості та якості земель сам по собі не має легалізуючого (правоустановчого) значення, крім випадків, коли він здійснюється у формі реєстрації. Реєстрація земель є не єдиною формою обліку. Облік земель ведеться також на основі різного роду обстежень, даних статистичної звітності тощо: див. ст. 12 Закону України "Про державну статистику", накази Держкомстату N 126 від 27.07.92 "Про затвердження форм державної статистичної звітності по земельних ресурсах", N 377 від 05.11.98 "Про затвердження форм державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми NN 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем)".

Дані статистичної звітності широко використовують органи земельних ресурсів для визначення правового режиму тієї чи іншої земельної ділянки, органи податкової служби для стягнення земельного податку за фактичне використання земельних ділянок. Слід враховувати, що такий підхід не в усіх випадках може вважатися вірним. У разі розбіжностей облікових даних із правоустановчими документами, затверджених містобудівною та землевпорядною документацією, безумовну перевагу мають саме останні документи, документація. Тому абсолютно безпідставним є, наприклад, оподаткування як сільськогосподарських угідь площі газону на території промислового підприємства лише тому, що за даними статистичної звітності дана ділянка рахується як "сіножать" (подібні ситуації у правозастосовчій практиці є непоодинокими).

У спеціальній літературі458 слушно зазначається, що наявний матеріал з обліку земель (форми 2-зем, 6-зем) насправді часто є обліком землекористувачів, а не земель. Статистична звітність виходить із припущення, що землекористувач здійснює землекористування згідно із основними видами своєї економічної діяльності. Це припущення є слушним, проте воно не завжди справджується.

Відомості обліку земель переважно призначені вміщувати інформацію про площі земельних угідь різного цільового призначення.

Дані про якість земель отримуються під час їх інструментального та інших видів обстеження. Наприклад, метою інвентаризації земель (кадастрового землеустрою) є збір інформації про функціональне призначення та фактичне використання земельної ділянки, інформації про наявні обмеження, перелік правових, агротехнологічних, екологічних обмежень (див. вказівку Держкомзему "Про склад вихідної інформації з інвентаризації земель в населених пунктах (кадастровий землеустрій)" від 25.09.97 N 50).