Земельний кодекс України (ЗКУ). Науково-практичний коментар.

1. Від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва звільняються громадяни та юридичні особи у разі використання земельних ділянок для будівництва шкіл, дошкільних закладів, державних об'єктів охорони здоров'я, культури, фізкультури та спорту, соціального забезпечення, державних об'єктів дорожнього будівництва, культових споруд релігійних організацій, кладовищ, меліоративних систем, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд, під будівництво і обслуговування жилих будинків і господарських будівель, для розміщення внутрігосподарських об'єктів сільськогосподарських, рибогосподарських і лісогосподарських підприємств, організацій та установ, для розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, видобування торфу за умови повернення земельних ділянок у стані, придатному для попереднього використання, під об'єкти і території природно-заповідного фонду, під будівництво і обслуговування об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, для залісення деградованих та малопродуктивних земель на підставі документації із землеустрою, а також всеукраїнські громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації, що фінансуються з Державного бюджету України, у разі використання земельних ділянок для будівництва реабілітаційних установ для інвалідів і дітей-інвалідів, об'єктів фізкультури, спорту та соціального забезпечення для інвалідів і дітей-інвалідів.

2. Здійснення внутрігосподарського будівництва сільськогосподарськими або лісогосподарськими підприємствами, організаціями, установами, а також громадянами провадиться без відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Коментар:

До ч. 1. Законом встановлюється перелік випадків звільнення від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва. Про згадані випадки йдеться також у постанові КМУ від 17.11.97 N 1279 "Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню".

Варто зауважити, що спостерігаються відмінності між змістом постанови та коментованою нормою. Ч. 1 ст. 208 ЗКУ передбачила закритий перелік випадків звільнення від відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, який не може бути змінений або розширений у постанові. За змістом ч. 5 ст. 207 ЗКУ втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва визначаються у порядку, визначеному КМУ. Іншими словами, КМУ має встановлювати порядок обрахунку втрат, а не підстави звільнення від їх відшкодування. Положення постанови КМУ, що суперечать ЗКУ, застосовуватися не повинні, на що недвозначно вказує п. 3 постанови: "взяти до відома, що звільнення громадян та юридичних осіб від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва здійснюється у випадках, визначених статтею 208 Земельного кодексу України".

До ч. 2. Внутрігосподарське будівництво включає в себе дії по впорядкуванню території земельних ділянок як правило сільськогосподарських товаровиробників з метою ефективного, раціонального використання площі останніх з урахуванням землеохоронних норм та вимог до підвищення ефективності функціонування такого суб'єкта. Відтак, можливою є зміна місця розміщення господарських будівель та споруд в межах земельної ділянки, зміна площі, місця розташування посівних площ тощо.

При дотриманні суб'єктом норм земельного законодавства щодо цільового використання такої земельної ділянки, здійснення заходів по внутрігосподарському землеустрою не тягне обов'язку відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Разом із тим, коментоване положення часто використовується з метою недобросовісного уникнення обов'язку щодо відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва. Наприклад, є приклад будівництва на території земельної ділянки, наданої для ведення фермерського господарства, речового ринку, що вочевидь не пов'язано із веденням сільськогосподарського виробництва. Це ставить під сумнів доцільність існування коментованого положення.