Земельний кодекс України (ЗКУ). Науково-практичний коментар.

1. Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва включають втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель.

2. Відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом.

3. Відшкодуванню підлягають також втрати, завдані обмеженням прав власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, або погіршенням якості угідь внаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю громадян, юридичних осіб, органів місцевого самоврядування або держави, а також у зв'язку з виключенням сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників із господарського обігу внаслідок встановлення охоронних, санітарних та інших захисних зон.

4. Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва компенсуються незалежно від відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

5. Втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва визначаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Коментар:

До ч. 1. Втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва визначаються ч. 1 ст. 207 ЗКУ як "втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель". Звертає на себе увагу нечіткість даного визначення, відсутність вирішення питання про відмежування "втрат" від збитків. На наш погляд, "втрати" можна визначати як грошові суми, що у разі виведення земель із складу сільськогосподарських (лісових) угідь підлягають сплаті до відповідних бюджетів для залучення до сільськогосподарського (лісогосподарського) виробництва компенсуючих площ або компенсуючого поліпшення якості існуючих сільськогосподарських або лісових угідь. Втім, видається, що ні це, ні будь-яке інше визначення законодавчого закріплення не потребує.

Інститут відшкодування втрат є вагомим економічним важелем забезпечення пріоритетності земель сільськогосподарського призначення та лісових земель по відношенню до інших видів цільового використання (див. ст. 23 ЗКУ та коментар до неї). Стикаючись із необхідністю відшкодовувати втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, особи, зацікавлені у відведенні земельних ділянок, змушені розглядати альтернативні варіанти, не пов'язані із виведенням з обороту сільськогосподарських та лісових угідь. З іншого боку, кошти, що надходять на відшкодування втрат, можуть бути джерелом фінансування заходів з поліпшення земель.

Відшкодування втрат може бути різновидом позитивної відповідальності (відповідальності за правомірні дії)462, але може застосовуватися і у разі вчинення правопорушення (забруднення або засмічення земель, що перешкоджає їх цільовому використанню). За рядом ознак відшкодування втрат істотно відрізняється від цивільної відповідальності: (1) воно має публічно-правову природу, (2) характеризується особливими підставами відшкодування, не обов'язково пов'язаними із правопорушенням, (3) кошти, що надходять на відшкодування втрат, мають визначене в публічно-правовому порядку цільове призначення тощо.

На наш погляд, доцільно було б включити відшкодування "втрат" до системи оподаткування. Це зняло б існуючу невизначеність щодо правової природи відповідних платежів та дозволяло б застосовувати щодо "втрат" відпрацьований механізм нарахування та стягнення податкових платежів.

Законодавець визначив правила обчислення розмірів втрат у постанові КМУ від 17.11.97 N 1279 "Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню".

До ч. 2. Відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ) - щодо тлумачення даних понять див. коментар до гл. 5 ЗКУ.

Щодо поняття "лісові землі" див. коментар до ст. 55 ЗКУ. Землі, зайняті чагарниками, у ст. 207 згадуються окремо, оскільки їх наявність на земельних ділянках може бути підставою встановлення для такої земельної ділянки різного цільового призначення: земель сільськогосподарського призначення та земель лісогосподарського призначення.

Так, Лісовий кодекс України (ст. 1) визначає під поняттям "ліс" тип природних комплексів, у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав'яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов'язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище. Разом із тим, відповідно до ст. 55 ЗКУ до земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках (детальніше див. коментар до ст. 55 ЗКУ).

Відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських і лісових угідь для цілей, не пов'язаних із веденням сільського і лісового господарства, провадиться юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок, а у випадках поетапного освоєння відведених угідь для добування корисних копалин відкритим способом - у міру їх фактичного надання (п. 4 постанови КМУ від 17.11.97 N 1279 "Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню").

До ч. 3. Коментована частина статті визначає випадки відшкодування втрат, які зумовлені як протиправною (втрати, завдані обмеженням прав власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, або погіршенням якості угідь внаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю громадян, юридичних осіб, органів місцевого самоврядування або держави), так і правомірною діяльністю (у зв'язку з виключенням сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників із господарського обігу внаслідок встановлення охоронних, санітарних та інших захисних зон).

Ст. 208 ЗКУ та постанова КМУ від 17.11.97 N 1279 "Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню" передбачають випадки звільнення від відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (див. коментар до ст. 208 ЗКУ).

До ч. 4. Втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва відшкодовуються у разі виведення сільськогосподарських угідь, лісових земель з сільськогосподарського, лісогосподарського виробництва відповідно. "Втрати" характеризуються зменшенням площі угідь відповідного цільового призначення і зовсім не означають зменшення вартості земельної ділянки - як правило, вартість, навпаки, дуже сильно зростає. Задачу залучення до сільськогосподарського або лісогосподарського виробництва компенсуючих площ або покращення якості існуючих земель законодавець покладає на державу, тому саме до відповідних бюджетів мають відшкодовуватися втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (див. ч. 1 та коментар до неї).

На противагу цьому, збитки відповідно до ст. 22 ЦКУ - це "втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода)".

До ч. 5. Чинний порядок визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва затв. КМУ постановою від 17.11.97 N 1279.