Цивільний кодекс України (ЦКУ). Науково-практичний коментар.

1. Частка у праві спільної часткової власності переходить до набувача за договором з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін.

2. Частка у праві спільної часткової власності за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, переходить до набувача відповідно до статті 334 цього Кодексу.

Коментар:

1. Коментована стаття, як випливає з її назви та змісту, присвячена визначенню моменту переходу частки у праві спільної часткової власності до набувача за договором. Оскільки разом з переходом частки відбувається перехід права спільної часткової власності від попереднього співвласника до нового, даною статтею визначається також момент виникнення права власності у нового співвласника.

За загальним правилом частка у праві спільної часткової власності переходить до набувача з моменту укладення договору (ст. 638 ЦК). Інше правило може бути встановлено договором про відчуження частки або окремою домовленістю відчужувача і набувача.

Слід підкреслити існуючу на перший погляд невідповідність норми ч. 1 ст. 363 ЦК загальним положенням про момент виникнення права власності у набувача майна за договором відповідно до ст. 334 ЦК. Згідно загального правила ч. 1 ст. 334 ЦК право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Однак суперечності у наведених нормах немає. Справа в тому, що частка у праві спільної часткової власності не припадає на конкретну річ, а поширюється на усе майно. Відтак, оскільки співвласник може відчужити лише свою ідеальну частку, а не конкретне майно, він не може "передати" свою частку шляхом її фактичного вручення набувачеві.

2. Якщо договір, за яким відбувається перехід частки, підлягає нотаріальному посвідченню, частка переходить до нового співвласника з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. До таких договорів, зокрема, належать договори, визначені ст. ст. 657, ч. 2, 5 ст. 719, ч. 2 ст. 732, ч. 1 ст. 745 ЦК. Якщо такий договір підлягає державній реєстрації, частка у праві спільної часткової власності переходить до набувача з моменту такої реєстрації (ч. 3, 4 ст. 334 ЦК). Перелік таких договорів визначений, зокрема, ст. ст. 657, 716, ч. 2 ст. 732, ч. 2 ст. 745, ч. 2 ст. 1031 ЦК.

Якщо договір, що передбачає перехід частки у праві спільної часткової власності, вимагає і нотаріальної форми, і державної реєстрації, моментом переходу частки вважатиметься момент державної реєстрації договору. Порядок державної реєстрації правочинів визначається постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р. N 671 "Про затвердження Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів".