Сімейний кодекс України (СКУ). Науково-практичний коментар.

1. Дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності. 

2. Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

3. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років.

4. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

5. Аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду.

6. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Коментар:

Особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.

Законодавець надає дружині право на утримання під час вагітності. Причому виникнення цього права обчислюється терміном зачаття дитини. Тобто звернення до суду за утриманням можливе одразу при виявленні вагітності. Суб'єктом відповідного обов'язку надавати вагітній дружині утримання є лише чоловік, який перебуває з нею у зареєстрованому шлюбі. Тобто біологічний батько, який в шлюбі з жінкою не перебуває, такого утримання надавати не зобов'язаний. Це пояснюється неможливістю встановлення походження дитини до її народження, за винятком встановленої у законі презумпції батьківства. Обмежується зазначене право терміном вагітності. Тривалість нормальної вагітності у медицині обчислюється 40-тижнями з моменту зачаття. Однак не слід виключати випадків переривання вагітності та передчасних пологів.

Ч. 2 коментованої статті передбачає право дружини на утримання, з якою проживає дитина, до досягнення дитиною трьох років. У випадку народження дитини та проживання її з дружиною таке утримання має надаватися до досягнення дитиною 3-річного віку. Причому, якщо аліменти було стягнуто до народження дитини у зв'язку з вагітністю, додатково звертатися до суду за стягненням аліментів немає необхідності. Для цього достатньо надати державному виконавцю свідоцтво про народження дитини та підтвердити факт проживання з дитиною. Однак дружина не позбавлена права звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів у разі такої потреби, якщо доведе, що доходи чоловіка збільшились.

Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років. Законодавець виходить з того, що наявність у дитини вад фізичного чи психічного розвитку зумовлює як додаткові витрати на дитину, так і обмежує дружину у самостійному матеріальному забезпеченні. Підтвердження наявності у дитини вад фізичного чи психічного розвитку має бути підтверджене відповідними медичними документами. Однак, у зв'язку з необхідністю підтвердження наявності такого права, на відміну від попереднього, слід звернутися з окремим позовом до суду. Причому доказування має ґрунтуватися не лише на медичному діагнозі, а й на висновку лікарів щодо цього питання. Можливим у цій справі є проведення судово-медичної експертизи.

Ч. 4 статті регламентує умову виникнення права дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини - чоловік може надавати матеріальну допомогу (див. ком. до ст. 75 СК України). Принципове положення законодавця полягає у тому, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища. Така позиція є вірною, оскільки дружина виношує чи проживає зі спільною дитиною, а тому, незважаючи на її дохід, чоловік має їй компенсувати втрату можливостей повноцінно себе реалізовувати у кар'єрному зростанні, громадському та світському житті.

Прогнозуючи можливе розірвання шлюбу у період вагітності та до досягнення дитиною трьох- або шестирічного віку, законодавець у ч. 6 коментованої статті гарантує право на утримання вагітній дружині, а також дружині, з якою проживає дитина, і в разі розірвання шлюбу.

Не перешкоджатиме виникненню цього права і застування інституту недійсності шлюбу у випадках, коли дружина не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу.