Цивільний кодекс України (ЦКУ). Науково-практичний коментар.

1. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

2. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Коментар:

1. Коментована стаття передбачає форму договору позики. Відповідно до цієї статті, письмова форма договору є обов'язковою в одному з двох наступних випадків:

1) Якщо позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми договору.

2) Якщо сума договору перевищує в десять разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

В разі недотримання письмової форми договору позики у вказаних випадках договір вважається дійсним. Відповідно до ст. 218 Цивільного кодексу України, при розгляді справи у суді не допускається посилання на показання свідків в підтвердження договору позики. Наявність договору позики може бути доведена показаннями сторін договору, письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. В будь-якому разі, недотримання письмової форми договору позики у вказаних випадках не тягне за собою визнання договору недійсним, а тільки ускладнює для зацікавленої сторони довести наявність тих чи інших договірних умов.

Також, відповідно до ст. ст. 206 та 208 Цивільного кодексу України, у письмовій формі необхідно укладати договори позики за участю юридичної особи, незалежно від того, в якості якої сторони вона виступає - позикодавця чи позичальника, оскільки договір позики не може бути повністю виконаний сторонами у момент його вчинення, що випливає із змісту вищевказаних статей.

В інших випадках договір позики може бути укладений в усній формі. Нотаріальна форма договору позики не вимагається незалежно від суми договору; однак за волею однієї із сторін договору договір позики може бути укладений в нотаріальній формі.

Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України договір позики у письмовій формі може бути укладений як шляхом складання одного документа, так і обміну листами, телеграмами, за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

2. Частина 2 коментованої статті закріпило правило, яке вже давно існує в судовій практиці. Як правило у відносинах між фізичними особами позичальник під час отримання речей або грошових коштів від позичальника видає останньому розписку про отримання визначеної кількості майна або грошей. В розписці також вказуються термін повернення грошей або речей позикодавцю, а також відсоток за користування одержаними коштами. Розписка не замінює сам договір позики і не є письмовою формою договору позики. Однак розписка є важливим документом, який може підтвердити існування договору позики, розмір фактично одержаних майна або грошей, а також розмір плати за користування позикою. Переважна судова практика Верховного суду України свідчить, що при наявності оригіналу розписки у позикодавця та пред'явлення останнім позовних вимог до позичальника про повернення майна або грошових коштів такі позовні вимоги задовольняються.

3. Відповідно до ст. 545 якщо позичальник видав позикодавцю борговий документ, позикодавець, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його позичальнику. У разі неможливості повернення розписки кредитор повинен вказати про це у своїй розписці, яку він видає позичальнику. У частині 3 ст. 545 ЦК встановлена презумпція, що наявність розписки у позичальника підтверджує виконання ним свого обов'язку. Однак ця презумпція не є жорсткою та безумовною. Так, у разі фактичного виконання позичальником свого обов'язку щодо повернення грошових коштів або речей підтвердженням виконання позичальником свого обов'язку будуть банківські квитанції або платіжні доручення щодо перерахування грошових коштів, акти приймання-передачі майна тощо. Відповідно до ч. 4 ст. 545 ЦК у разі відмови позикодавця повернути борговий документ або видати розписку позичальник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.