Цивільний кодекс України (ЦКУ). Науково-практичний коментар.

1. У разі недостатності у повного товариства майна для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі учасники повного товариства солідарно відповідають за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення.

2. Учасник повного товариства відповідає за боргами товариства незалежно від того, виникли ці борги до чи після його вступу в товариство.

3. Учасник повного товариства, який вибув із товариства, відповідає за зобов'язаннями товариства, що виникли до моменту його вибуття, рівною мірою з учасниками, що залишилися, протягом трьох років з дня затвердження звіту про діяльність товариства за рік, у якому він вибув із товариства.

4. Учасник повного товариства, який сплатив повністю борги товариства, має право звернутися з регресною вимогою у відповідній частині до інших учасників, які несуть перед ним відповідальність пропорційно своїм часткам у складеному капіталі товариства.

Коментар:

Солідарна повна відповідальність всіх учасників товариства є визначальною ознакою повного товариства. Така відповідальність є обов'язковою і не може бути зміненою за домовленістю сторін.

Солідарна відповідальність передбачає, що у разі недостатності у повного товариства майна для задоволення вимог кредиторів в повному обсязі, кредитори можуть пред'явити вимоги (повністю чи в частині боргу) як до всіх учасників повного товариства, так і до кожного з них окремо. Відповідальність учасників не носить необмеженого характеру, оскільки встановлено, що вона є субсидіарною. Відповідно до правил, встановлених ст. 619 ЦК України, це означає, що учасники повного товариства несуть відповідальність додатково до відповідальності самого повного товариства, яке є основним боржником, і пред'явлення вимог кредитором до учасників можливе в разі неможливості задоволення таких вимог самим товариством у разі відсутності у останнього майна. Відтак, звернення стягнення на майно учасників може бути здійснено при настанні одного з наступних факторів: фактична неплатоспроможність товариства; визнання товариства банкрутом; ліквідація товариства. Безпосереднє звернення стягнення на майно учасників без звернення до товариства є недопустимим.

До особливостей відповідальності учасників повного товариства належать наступні:

1. Учасник повного товариства відповідає за боргами товариства незалежно від того, виникли ці борги до чи після його вступу у товариство.

2. Учасник товариства, який вибув з товариства, відповідає за зобов'язаннями товариства, що виникли до моменту його вибуття, рівною мірою з учасниками, що залишилися, протягом трьох років з дня затвердженого звіту про діяльність товариства за рік, у якому він вибув із товариства. Однак учасник, який вступив в товариство, відповідає по боргам товариства незалежно від того, виникли ці борги до чи після його вступу в товариство. Це правило носить імперативний характер і не може бути змінене за домовленістю сторін, що також означає, що незнання нового учасника про борги товариства, які виникли до його вступу, не звільняє його від відповідальності по цим боргам. 

Законодавець передбачає і певні гарантії для учасника товариства, який повністю сплатив борги товариства, надаючи такому учаснику право звернення з регресною вимогою у відповідній частині до інших учасників, які несуть перед ним відповідальність пропорційно своїм часткам у складеному капіталі товариства.

Також слід звернути увагу, що положення коментованої статті стосовно відповідальності учасників повного товариства є імперативними, відтак вони не можуть бути змінені за домовленістю учасників такого товариства.