Цивільний кодекс України (ЦКУ). Науково-практичний коментар.

1. Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

2. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

3. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Коментар:

1. Суб'єктивне цивільне право спадкоємців вимагати від нотаріуса за місцем відкриття спадщини оформлення свідоцтва про право на спадщину існує у випадку, якщо спадкоємці прийняли спадщину у встановлений строк і встановленими законом способами (ст. ст. 1268 - 1270 ЦК). З цією метою вони подають до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини письмову заяву про видачу свідоцтва.

При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус керується правилами, викладеними у розділі 22 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

2. Необхідною умовою оформлення свідоцтва про право на спадщину є перевірка нотаріусом справжності юридичних фактів, які є підставою спадкування у осіб, що подали заяву про його одержання, - факту смерті спадкодавця, наявності родинних зв'язків певного ступеня, перебування у шлюбі зі спадкодавцем або на його утриманні протягом встановленого законом строку при спадкуванні за законом, факту складання заповіту при спадкуванні за заповітом, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин нотаріус вимагає від спадкоємців відповідні документи (пункти 212, 214 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

3. Якщо спадщина була прийнята кількома спадкоємцями, свідоцтво видається кожному з них. У свідоцтві, що видається спадкоємцеві, зазначається не лише частка спадкоємця, на ім'я якого видається свідоцтво, але й перераховуються усі інші спадкоємці із зазначенням належних їм спадкових часток. Якщо свідоцтво про право на спадщину видається нотаріусом не усім спадкоємцям і не на усе майно, у його тексті зазначається, яка частка спадщини залишається відкритою.

У свідоцтві про право на спадщину не зазначається нерухоме майно, свідоцтво на яке оформлюється окремо за спеціальними правилами (ст. 1297 ЦК, абзаци другий, третій п. 206, абзац четвертий пункту 216).

У випадку, якщо частина спадщини перейшла не до спадкоємців, а до територіальної громади як відумерле майно, у тексті свідоцтва зазначається та частка, яка належить громаді.

4. Законодавство не обмежує право спадкоємців на оформлення свідоцтва певними строками. Спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право звернутися із заявою про одержання свідоцтва у будь-який час після прийняття спадщини. Винятки, пов'язані з особливостями спадкування деяких об'єктів, можуть бути встановлені законодавством. Так, свідоцтво про право на спадщину після смерті реабілітованого може бути видане нотаріусом після прийняття відповідного рішення Комісії з питань поновлення прав реабілітованих, яке має містити відомості про склад спадкового майна. За наявності такого рішення документи, які б стверджували належність успадкованого майна померлому, не вимагаються (абзац перший пункту 213 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

5. За загальним правилом, оформлення свідоцтва є правом, а не обов'язком спадкоємців. З цього випливає, що факт неоформлення спадкових прав не тягне за собою втрату права на спадкове майно, якщо воно було прийнято у встановлений законом строк і встановленим законом способом.

Закон встановлює тільки один випадок, коли спадкоємці зобов'язані звернутися до нотаріуса за видачею свідоцтва - якщо до складу спадщини входить нерухоме майно (ч. 1 ст. 1297 ЦК). Необхідність у видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно викликана тим, що право власності на успадковану нерухомість виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього права (ч. 2 ст. 1299 ЦК), а для проведення державної реєстрації спадкоємцеві необхідно мати правовстановлювальний документ. Водночас оформлення свідоцтва може бути доцільним також у разі, коли до спадкоємців переходить інше майно, права на яке вимагають державної реєстрації (транспортні засоби, цінні папери), права вимоги до боржників тощо.

6. У разі смерті одного з учасників спільної власності нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину лише після виділення (визначення) частки померлого у спільному майні (абзац перший пункту 224 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з них видається нотаріусом з урахуванням особливостей, визначений у пунктах 241, 242 Інструкції.

7. Якщо свідоцтво видається на ім'я малолітньої, неповнолітньої, недієздатної особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена, нотаріус зобов'язаний повідомити орган опіки і піклування за місцем проживання такого спадкоємця для охорони його майнових інтересів (пункт 225 Інструкції).

8. Інформація щодо видачі свідоцтва про право на спадщину підлягає обов'язковій реєстрації у Спадковому реєстрі згідно з Положенням про Спадковий реєстр, яке затверджене наказом Міністерства юстиції України від 17.10.2000 р. N 51/5.