Цивільний кодекс України (ЦКУ). Науково-практичний коментар.

1. Предметом спадкового договору може бути майно, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, а також майно, яке є особистою власністю будь-кого з подружжя.

2. Спадковим договором може бути встановлено, що в разі смерті одного з подружжя спадщина переходить до другого, а в разі смерті другого з подружжя його майно переходить до набувача за договором.

Коментар:

1. Згідно ч. 1 ст. 1303 ЦК відчужувачем у спадковому договорі може бути подружжя, один із подружжя або інша особа. Дана стаття регламентує особливості укладення спадкового договору, у якому відчужувачем виступає один з подружжя або обидва з них. Спадковим договором за участю подружжя може бути охоплено як майно, яке належить обом з подружжя на праві спільної сумісної власності (ч. 3 ст. 368 ЦК), так і майно, яке належить кожному з них.

Таким чином, зміст норми ч. 1 ст. 1306 ЦК дозволяє виділити два різновиди спадкових договорів за участю подружжя в залежності від предметів таких договорів:

1) спадковий договір, предметом якого є майно, що знаходиться на праві спільної сумісної власності подружжя розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою усіх співвласників (абзац перший ч. 2 ст. 369 ЦК). Згідно абзацу другого ч. 1 ст. 369 ЦК у разі вчинення одним із співвласників правочину, спрямованого на розпорядження спільним майном, вважається, що він вчинений за згодою інших співвласників. Разом з тим при укладенні правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, одним із учасників спільної сумісної власності, згода інших співвласників має бути висловлена письмово та нотаріально посвідчена. Недодержання цієї вимоги може бути підставою для визнання правочину недійсним судом за позовом іншого співвласника або співвласників (абзац третій ч. 2, ч. 4 ст. 369 ЦК). Аналогічні правила поширюються і на подружжя як учасників спільної сумісної власності (ч. 1, 3 ст. 65 СК України).

При посвідченні спадкових договорів нотаріусу слід виходити із законодавчої презумпції ст. 60 СК, що усе майно, набуте подружжям під час шлюбу є об'єктом права спільної сумісної власності. Підстави виникнення права особистої власності кожного з подружжя визначені у ст. ст. 57, 58, 62, ч. 2 ст. 97 СК.

Якщо один з подружжя укладає зі сторонньою особою спадковий договір, предметом якого є його частка у майні, що перебуває у спільній сумісній власності, необхідне попереднє укладення і нотаріальне посвідчення договору між подружжям про виділення цієї частки в натурі або про визначення порядку користування майном (пункт 173, розділ 2 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України);

2) договір, предметом якого є майно, закріплене на праві особистої власності одного з подружжя. Укладення договору з приводу майна, що є особистою власністю одного з подружжя, здійснюється цією особою самостійно. Згоди другого з подружжя на укладення такого договору не вимагається. Більше того, другий з подружжя-невласник не може виступати і відчужувачем за таким договором.

2. Закон надає подружжю у спадковому договорі, укладеному спільно або одним з них, право призначити спадкоємцем майна, що є предметом договору, того з подружжя, який переживе першого, і лише після смерті другого з них передбачити перехід зазначеного майна до набувача.

Це правило не матиме сили у випадку одночасного (у межах однієї календарної доби) настання смерті обох з подружжя. У такому разі спадщина відкривається одночасно та окремо після смерті кожного з них (ч. 3 ст. 1220 ЦК) і майно, охоплене договірними розпорядженнями одного або обох з подружжя, негайно перейде до набувача.

Слід підкреслити, що відчужувачу (відчужувачам) надається право обумовити в договорі перехід майна до другого з подружжя, який пережив, у спадщину. Таким чином, другий з подружжя не може бути обтяжений виконанням обов'язків, які покладаються на набувача.

Словосполучення "його майно" в частині другій коментованої статті слід розуміти таким чином, що відповідно до змісту спадкового договору право власності на майно, що є предметом договору, після смерті першого з подружжя переходить за правилами спадкового правонаступництва до того з подружжя, який його пережив, і стає його власністю, і лише після смерті останнього переходить у власність набувача за спадковим договором.

3. Якщо відчужувачами є обидва з подружжя (ч. 1 ст. 1303 ЦК), кожен з яких включив до спадкового договору власне розпорядження, визнання недійсним одного з цих розпоряджень тягне за собою недійсність договору у цілому.