Цивільний кодекс України (ЦКУ). Науково-практичний коментар.

1. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

2. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.

3. Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише у тій частині, в якій її уже сплачено.

4. У разі придбання частки (її частини) учасника самим товариством з обмеженою відповідальністю воно зобов'язане реалізувати її іншим учасникам або третім особам протягом строку та в порядку, встановлених статутом і законом, або зменшити свій статутний капітал відповідно до статті 144 цього Кодексу.

5. Частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства.

Розрахунки із спадкоємцями (правонаступниками) учасника, які не вступили до товариства, здійснюються відповідно до положень статті 148 цього Кодексу.

Коментар:

Товариство з обмеженою відповідальністю відносяться до персоніфікованих юридичних осіб, де особистість кожного відіграє важливу роль. З огляду на це, законодавство, по-перше, обмежило можливість вільного виходу, по-друге, збільшило кількість випадків, коли вихід учасника відбувається незалежно від волі останнього. Коментованою статтею передбачена можливість вільного виходу учасника через перехід частки (її частини) до іншої особи. Можна виділити наступні способи добровільного виходу учасника з товариства без правонаступництва:

• Передача його частки іншому учасникові (учасникам) або третій особі;

• Правонаступництва (внаслідок реорганізації учасника - юридичної особи) або спадкоємства учасника - фізичної особи за умови згоди останньої та учасників товариства;

• Викупу частки учасника самим товариством;

Вихід шляхом передачі частки в статутному капіталі іншому учаснику (учасникам), товариству або третій особі. Законодавство встановлює лише дві умови, за яких можлива реалізація цього права - передача частки можлива, по-перше, після повного внесення вкладу учасником, який її відступає або лише в частині, яка сплачена, по-друге, - з дотриманням вимоги про право переважної купівлі частки іншими учасниками товариства. Ст. 53 Закону України "Про господарські товариства" встановлює коло осіб, яким може бути передана частка (її частина) у статутному капіталі:

• Самі учасники. Учасники користуються переважним правом купівлі. Порядок реалізації цього права передбачений коментованою статтею, яка носить диспозитивний характер, інші правила можуть бути встановлені статутом;

• Товариство. Але володіння частки учасником тимчасове - товариство зобов'язане передати цю частку учасникам або третім особам у строк, що не перевищує одного року. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму у вищому органі провадиться без урахування частки, придбаної товариством. Якщо протягом вказаного строку частка товариством не буде відчужена, статутний капітал підлягає зменшенню.

• Треті особи. Частка у статутному капіталі може бути передана третім особам, якщо від її придбання відмовились інші учасники товариства, оскільки останні користуються переважним придбанням частки.

Ст. 53 Закону України "Про господарські товариства" зазначає, що при передачі частки (її частини) третій особі відбувається одночасний перехід до неї всіх прав та обов'язків, що належали учаснику, який відступив її повністю чи частково. Позитивною рисою такого способу є те, що при цьому вихід учасника не супроводжується зміною майнової бази товариства - у товариства не виникає перед учасником ніяких майнових зобов'язань.

Правонаступництво (внаслідок реорганізації учасника - юридичної особи) або спадкоємство учасника - фізичної особи. Коментована стаття та ст. 55 Закону України "Про господарські товариства", по-перше, визначає можливість передачі правонаступникам (спадкоємцям) сукупності корпоративних прав шляхом вступу до товариства, по-друге, надає їм переважне право на вступ. Проте це право не є безумовним. Статутом може бути передбачена така підстава для набуття вказаного суб'єктивного права як одноголосне рішення інших учасників про прийняття спадкоємця до складу учасників. Якщо така згода не отримана учасник отримує право на компенсацію в порядку, передбаченому ст. 148 цього Кодексу (див. коментар).

Виключення учасника з товариства в разі грубого чи систематичного порушення ним своїх обов'язків або коли він своїми діями перешкоджає досягненню цілей товариства. Такий спосіб виходу учасника носить примусовий характер, що повинно було б змусити законодавця приділити більшу увагу правовим нормам, що регулюють такий порядок. На жаль, для вирішення цього питання наше законодавство обмежилось лише ст. 64 Закону України "Про господарські товариства", яка передбачила таку підставу виходу і додатково зазначила, що учасника може бути в такому випадку виключено на основі одностайно прийнятого рішення зборів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере.

Доцільно встановлювати в статуті положення, що, наприклад, грубим порушенням являється порушення, яке призвело до матеріальних збитків корпорації, а систематичністю є невиконання певного обов'язку, скажімо, три і більше разів, що робить неможливим нормальне функціонування корпорації.