Цивільний кодекс України (ЦКУ). Науково-практичний коментар.

1. Представництво за довіреністю припиняється у разі:

1) закінчення строку довіреності;

2) скасування довіреності особою, яка її видала;

3) відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю;

4) припинення юридичної особи, яка видала довіреність;

5) припинення юридичної особи, якій видана довіреність;

6) смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.

У разі смерті особи, яка видала довіреність, представник зберігає своє повноваження за довіреністю для ведення невідкладних справ або таких дій, невиконання яких може призвести до виникнення збитків;

7) смерті особи, якій видана довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.

2. З припиненням представництва за довіреністю втрачає чинність передоручення.

3. У разі припинення представництва за довіреністю представник зобов'язаний негайно повернути довіреність.

Коментар:

1. Коментована стаття визначає підстави припинення довіреності. Дана норма наводить сім підстав припинення довіреності і з її тексту може скластися враження, що ці підстави є вичерпними. Однак аналіз законодавства свідчить про можливість доповнення цього переліку ще кількома. По-перше, оскільки довіреність засновується на договорі між довірителем і повіреним щодо вчинення останнім юридичних дій, довіреність автоматично припиняє свою дію з припиненням даного договору, в тому числі і шляхом односторонньої відмови від договору, якщо таке право сторін не суперечить закону або договору (пункт 1 ч. 1 ст. 1008 ЦК). По-друге, довіреність припиняється внаслідок повного виконання повіреним дій, на вчинення яких він був уповноважений від імені та в інтересах довірителя. Це положення ґрунтується на виключному характері повноважень повіреного, неможливості їх розширення і має застосовуватись незалежно від спливу строку дії довіреності.

2. Довіреність в переважній більшості випадків носить строковий характер (див. коментар до ст. 247 ЦК) і в такому випадку автоматично втрачає свою чинність зі спливом строку її дії. Правила, які регулюють порядок визначення закінчення строків, містяться у ст. 254 ЦК. Можливість продовження строку дії довіреності законом не заборонена і має бути визначена у самій довіреності.

3. Оскільки довіреність засновується на особисто-довірчих відносинах між довірителем і повіреним, вона припиняється як внаслідок скасування її довірителем, так і внаслідок відмови представника від виконання своїх повноважень. Скасувавши довіреність, особа, яку представляють, зобов'язана негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність (ч. 2 ст. 249 ЦК). Скасування довіреності і відмова від вчинення дій повіреним є односторонніми правочинами і можуть бути здійснені суб'єктами в будь-який час на власний розсуд. Водночас слід мати на увазі, що у передбачених законом випадках зазначені дії можуть мати наслідком появу у суб'єктів обов'язків щодо відшкодування збитків, інших витрат довірителю або повіреному, а при оплатному характері представницьких відносин - також появу у довірителя обов'язку сплатити повіреному винагороду (ст. 1009 ЦК).

4. Довіреність припиняється у зв'язку з припиненням юридичної особи - довірителя або повіреного. Згідно ч. 2 ст. 104 ЦК юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Оскільки інше не вказаного у нормах пунктів 4 та 5 ч. 1 ст. 248 ЦК, довіреність припиняється незалежно від форми припинення юридичної особи - ліквідації або реорганізації. Водночас слід звернути увагу на те, що положення закону про договір доручення, на якому може ґрунтуватись довіреність, свідчать про те, що при припиненні юридичної особи - комерційного представника довіритель має право відмовитися від договору (ч. 3 ст. 1008 ЦК). Про автоматичне припинення договору доручення у зв'язку з припиненням юридичної особи у даній нормі, на відміну від загального правила, що випливає із змісту ч. 2 ст. 1010 ЦК (див. коментар), не йдеться, тому у разі реорганізації юридичної особи - повіреного і переходу її прав та обов'язків до нової комерційної юридичної особи договір доручення продовжує свою дію і припиняється лише у разі відмови довірителя. Оскільки договір доручення в цьому разі продовжує свою дію, повноваження представника є дійсними за правонаступництвом, проте для належного представництва перед третіми особами сторонам необхідно оформити нову довіреність із зазначенням відомостей про нового представника. Іншими словами, у випадку продовження дії договору доручення права та обов'язки між його сторонами залишаються незмінними, в той час як довіреність, виконуючи функцію підтвердження повноважень представника перед третіми особами, припиняється і відтак підлягає переоформленню.

5. Підставою для припинення довіреності визнається смерть особи - довірителя або повіреного, до якої за юридичними наслідками прирівнюється оголошення фізичної особи судом померлою. Це також обумовлено особистим характером представницьких відносин.

Виняток стосується випадку смерті довірителя, коли представник зберігає свої повноваження для здійснення дій, які є невідкладними або дій, невиконання яких може призвести для виникнення збитків. Таке положення закону не відповідає правовій природі довіреності, яка як односторонній правочин, виданий довірителем, не може мати чинності після його смерті. Крім того, права та обов'язки за представницьким договором, з огляду на його особистий характер, не можуть бути предметом спадкування і тому навіть у разі виникнення збитків, завданих нездійсненням невідкладних дій представником, право на їх відшкодування у спадкоємців довірителя не виникне. З огляду на викладене у договорі, що є підставою представництва, доцільно визначати, що повноваження представника припиняються негайно з моменту смерті (вступу в силу судового рішення про визнання померлим) особи, яку представляють. Це не лише буде вірно орієнтувати представника щодо меж та строків його повноважень, але й дасть змогу уникнути проблем, пов'язаних з можливою недійсністю правочинів, укладених представником з третіми особами після настання смерті особи, яку представляють.

6. Оскільки для представника в переважній більшості випадків необхідною є повна дієздатність, рівно як і для особи, яку представляють, адже від цього залежить і обсяг цивільної дієздатності представника (ч. 1 ст. 238 ЦК), обмеження або втрата цивільної дієздатності будь-кого з цих суб'єктів призводить до припинення довіреності.

7. Частина друга коментованої статті містить норму, яка стосується не підстави припинення довіреності, а підстави припинення передоручення. Оскільки повноваження представника за передорученням засновуються на відповідному праві представника за основною підставою представництва (див. коментар до ст. 240 ЦК), припинення останнього тягне за собою і втрату чинності усіх повноважень, які на ньому засновуються. Слід закцентувати увагу на тому, що передоручення припиняється внаслідок припинення представницьких повноважень повіреного, який здійснив передоручення. Тому саме по собі припинення чинності довіреності з правом передоручення не припиняє повноважень особи, що діє за передорученням, якщо при цьому зберігає чинність договір доручення, інший договір, акт юридичної особи як підстави представництва і в них відсутні вказівки про скасування передоручення.

8. Оскільки довіреність є документом, що визначає повноваження представника перед третіми особами, які можуть не знати про припинення чинності довіреності, закон зобов'язує представника негайно повернути довіреність у разі припинення її дії. Припинення дії довіреності, виданої у нотаріальному порядку, підлягає обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі довіреностей (пункт 155 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

9. Ст. 248 визначає підстави припинення представництва за довіреністю, що не завжди може бути тотожним припиненню представницьких відносин між довірителем і повіреним взагалі. Деякі підстави, викладені у ч. 1 ст. 248 ЦК, водночас є підставами для припинення договору доручення як найбільш поширеної підстави представництва (пункти 4 - 7), в той час як інші не завжди означають припинення договору. Так, закінчення строку дії довіреності свідчить про неможливість пред'явлення її третім особам для укладення правочинів, але не припиняє представницькі повноваження повіреного, адже вони засновуються не на довіреності, видача якої є одностороннім правочином, а на інших підставах (ч. 1, 2 ст. 244 ЦК).