Цивільний кодекс України (ЦКУ). Науково-практичний коментар.

1. Строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії.

2. Строк довіреності, виданої в порядку передоручення, не може перевищувати строку основної довіреності, на підставі якої вона видана.

3. Довіреність, у якій не вказана дата її вчинення, є нікчемною.

Коментар:

1. На відміну від положень ЦК УРСР (ст. 67), питання про строк довіреності регулюється не настільки імперативно. За ЦК УРСР навіть у випадку незазначення у довіреності строку її дії строк встановлювався нормою закону в один рік. Натомість за ст. 247 ЦК незазначення у довіреності строку свідчить про незастосування серед підстав її припинення підстави, визначеної пунктом першим ч. 1 ст. 248 ЦК, - закінчення строку довіреності.

Разом з тим слід звернути увагу на те, що строк дії довіреності і вказівка на дату, до якої є чинною видана довіреність, передбачені зразками довіреностей, що затверджені згідно наказу Міністерства юстиції України від 31 жовтня 2006 р. N 83/5 (додатки 10 - 15). Таким чином, незважаючи на закріплену можливість видачі довіреності без зазначення строку дії, традиційно строк дії у довіреностях все ж зазначається.

Згідно абзацу другого пункту 147 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України строк дії довіреності зазначається літерами.

2. Оскільки повноваження повіреного за довіреністю, яка видана в порядку передоручення, засновуються на і є похідними від підстави представництва, на якій і засновується право на передоручення, строк дії довіреності, яка видана в порядку передоручення, не може перевищувати строку дії повноважень представника, який здійснив передоручення. Щоправда, використання у частині другій коментованої статті терміна "строк дії основної довіреності, на підставі якої вона видана" є не точним. Справа в тому, що, як вже підкреслювалося у коментарі до ст. 240, серед підстав для передоручення закон не згадує таку підставу, як довіреність. Відповідно, довіреність з правом передоручення не є чинною сама по собі, а має юридичну силу лише тоді, коли вона засновується на договорі, що породжує представницькі відносини (договорі доручення, управління майном, простого товариства тощо). Таким чином, доцільніше вести мову про те, що строк дії довіреності, виданої в порядку передоручення, не може перевищувати строку дії повноважень представника за договором, на підставі якого і видана довіреність з правом передоручення.

3. На відміну від строку, обов'язковим реквізитом довіреності є дата її вчинення, без зазначення якої довіреність є нікчемною.

4. У довіреності, призначеній для вчинення юридичних дій за кордоном, строк також може бути не вказаний (абзац четвертий пункту 147 Інструкції). Це положення відповідає колізійній нормі ст. 34 Закону України "Про міжнародне приватне право", згідно якої порядок видачі, строк дії, припинення та правові наслідки припинення довіреності визначаються правом держави, у якій видана довіреність. Проте згідно наведеної норми Інструкції така довіреність зберігає силу не до припинення її дії (ч. 1 ст. 247 ЦК), а до її скасування особою, яка видала довіреність.