Цивільний кодекс України (ЦКУ). Науково-практичний коментар.

1. Позовна давність не поширюється:

1) на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом;

2) на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу;

3) на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію;

4) пункт 4 виключено;

5) на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування);

6) на вимогу центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, стосовно виконання зобов'язань, що випливають із Закону України "Про державний матеріальний резерв".

2. Законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.

Коментар:

1. Норма п. 1 ч. 1 ст. 268 встановлює, що позовна давність не розповсюджується на вимоги, обумовлені порушенням особистих немайнових прав особи, крім випадків, встановлених законом. У відповідності до ст. 271 цього Кодексу, зміст особистого немайнового права становить можливість вільно та на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя. Ця норма безпосередньо кореспондує нормам ст. 3 Конституції України, зокрема нормі речення третього ч. 2 ст. 3 Конституції України, згідно з якою утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (щодо особистих немайнових прав див. ст. 270 та суміжні статті цього Кодексу).

2. Законодавцем також визначено, що позовна давність не розповсюджується на вимогу вкладника до банку, іншої фінансової установи, про видачу вкладу, а також на вимогу страхувальника до страховика про здійснення страхових виплат. Відсутність обмежень стосовно строків давності по цих вимогах явно обумовлена становленням ринку банківських та страхових послуг, в зв'язку з чим відсутність згаданих вище обмежень спрямована на становлення та розширення ринків з надання відповідних послуг, шляхом створення пільгових умов для страхувальників та вкладників.

3. Позовна давність не розповсюджується на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. Зазначена норма прийнята з метою реалізації норми ч. 1 ст. 3 Конституції України, згідно з якою життя і здоров'я людини визнаються у державі найвищими соціальними цінностями.

3. Позовна давність також не розповсюджується на вимоги, обумовлені порушенням права власності або іншого речового права з боку органів державної влади, органу влади АРК та органів місцевого самоврядування, здійснене шляхом видання ними правових актів, спрямованих на такі порушення. Ця норма є засобом реалізації норми ч. 5 ст. 13 Конституції України, яка покладає на державу обов'язок по забезпеченню захисту усіх суб'єктів права власності.

4. Норма ч. 2 ст. 268 цього Кодексу припускає можливість встановлення законом інших вимог, на які не розповсюджується позовна давність.