Цивільний кодекс України (ЦКУ). Науково-практичний коментар.

1. Кредитор співвласника майна, що є у спільній сумісній власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред'явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї.

2. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, для звернення стягнення на неї здійснюється у порядку, встановленому статтею 366 цього Кодексу.

Коментар:

1. Коментована стаття визначає порядок звернення стягнення кредитором на частку майна, що є у спільній сумісній власності. Кредитор наділений правом пред'явити позов про звернення стягнення лише у разі недостатності у співвласника-боржника іншого майна, на яке могло б бути звернено стягнення.

Слід звернути увагу, на те, що оскільки частка учасника у праві спільної сумісної власності заздалегідь не визначена, необхідною умовою реалізації права кредитора на звернення стягнення на частку є попереднє визначення судом даної частки. Лише після того, як частка була визначена в арифметичному вигляді, кредитор одержує право вимагати виділу майна, що припадає на цю частку, в натурі з метою звернення стягнення на нього.

Звернення стягнення шляхом виділу частки учасника у натурі зумовлює припинення права спільної сумісної власності у даного учасника, якщо учасників спільної сумісної власності було усього двоє - також припинення відносин спільної сумісної власності взагалі.

Спільна власність для співвласника-боржника припиняється з моменту виділу частки із спільного майна у натурі. Відповідно, вона припиняється і у випадку, коли стягнення було звернене не на усе виділене в натурі майно, а лише на його частину.

2. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за правилами, встановленими для виділу частки із спільної часткової власності (див. коментар до ст. 366 ЦК). Норми ст. 366 ЦК застосовуються до правовідносин щодо звернення стягнення на майно, що є у спільній сумісній власності, з тією особливістю, що у випадку, коли кредитор вимагає продажу частки боржником згідно ч. 2 ст. 366 ЦК, інші учасники права спільної сумісної власності позбавлені переважного права на купівлю частки (ст. 362 ЦК).