Цивільний кодекс України (ЦКУ). Науково-практичний коментар.

1. Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом.

2. Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом.

3. Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію або визнана в установленому законом порядку добре відомою, не вимагає засвідчення свідоцтвом.

Коментар:

1. Законодавство про інтелектуальну власність визначає свідоцтво як документ, що засвідчує правову охорону торговельної марки та надає його володільцю комплекс майнових прав. Відповідно до ст. 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" право власності на знак засвідчується свідоцтвом. Строк дії свідоцтва становить 10 років від дати подання заявки і продовжується за клопотанням власника свідоцтва щоразу на 10 років, за умови сплати збору у встановленому порядку. Свідоцтво надає його власнику право використовувати знак та інші права, визначені чинним законодавством.

У свідоцтві міститься зображення торговельної марки, перелік товарів і послуг, згрупованих за міжнародною класифікацію, на які поширюється правова охорона торговельної марки, дата початку та закінчення правової охорони марки.

2. Особа, яка бажає зареєструвати марку та отримати свідоцтво України на знак для товарів і послуг, подає заявку до центрального органу виконавчої влади з питань інтелектуальної власності, функції якого виконує Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (далі - Держдепартамент). За дорученням заявника заявку може бути подано через представника у справах інтелектуальної власності або іншу довірену особу. При цьому, заявка іноземної фізичної чи юридичної особи може бути подана лише через представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного).

Заявка на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг складається українською мовою і повинна містити: заяву про реєстрацію знака, зображення позначення, що заявляється, та перелік товарів і послуг, для яких заявник просить зареєструвати знак, згрупованих за Міжнародною класифікацією товарів і послуг для реєстрації знаків (далі - МКТП).

У заяві про реєстрацію знака необхідно вказати заявника (заявників) та його адресу. У разі, якщо заявник просить охорону кольору чи поєднання кольорів як розрізняльної ознаки свого знака, то він зобов'язаний заявити про це і вказати в заяві колір чи поєднання кольорів, охорону яких він просить та подати в заявці кольорові зображення цього знака.

За подання заявки сплачується збір, розмір якого встановлюється з урахуванням кількості класів МКТП, якими охоплюються зазначені в заявці товари і послуги.

3. Умовою реєстрації позначення, що заявляється як торговельна марка, є вимога його охороноздатності. Правова охорона надається марці, що не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та на яку не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони

Чинним законодавством України встановлений вичерпний перелік підстав для відмови у наданні правової охорони. Їх можна об'єднати у три групи. До першої належать наявність у заявленому позначенні елементів, що імітують державну чи офіційну символіку (герби, прапори, офіційні назви держав, емблеми міжнародних організацій тощо). Вони можуть бути включені до позначення лише як елементи, що не охороняються за наявності згоди відповідного компетентного органу.

Іншу групу підстав відмови у правовій охороні становлять дефекти позначення, що не дають йому можливості виконувати ідентифікуючі функції. До них належать відсутність розрізняльної здатності позначення, його загальновживаність, оманливість чи вказівка лише на вид, якість, склад, кількість або властивості товарів і послуг. Наявність таких обставин є абсолютною підставою відмови у правовій охороні.

Не можуть також одержати правову охорону позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію засобами індивідуалізації чи іншими об'єктами інтелектуальної власності (торговельними марками, комерційними найменуваннями, кваліфікованими зазначеннями походження товарів, промисловим зразками, назвами чи фрагментами з творів науки, літератури, мистецтва, іменами та псевдонімами відомих осіб). Такі марки можуть бути зареєстровані лише у випадку одержання попереднього дозволу відповідних правоволодільців.

4. З метою перевірки відповідності поданого на реєстрацію позначення умовам правової охорони проводиться формальна та кваліфікаційна експертиза заявки.

Під час проведення формальної експертизи встановлюється дата подання заявки, заявка перевіряється на відповідність формальним вимогам, а документ про сплату збору за подання заявки - на відповідність встановленим вимогам.

У разі невідповідності матеріалів заявки вимогам законодавства заявнику негайно надсилається про це повідомлення. Якщо невідповідність буде усунута протягом двох місяців від дати одержання заявником повідомлення, то датою подання заявки вважається дата одержання закладом експертизи виправлених матеріалів. В іншому разі заявка вважається неподаною, про що заявнику надсилається повідомлення.

Під час кваліфікаційної експертизи перевіряється відповідність заявленого позначення умовам надання правової охорони. При цьому використовуються інформаційна база закладу експертизи, в тому числі матеріали заявки, а також довідково-пошуковий апарат та відповідні офіційні видання.

Якщо є підстави вважати, що заявлене позначення не відповідає умовам надання правової охорони повністю або частково, то заклад експертизи надсилає заявнику про це обґрунтований попередній висновок з пропозицією надати мотивовану відповідь на користь реєстрації марки. Відповідь заявника надається протягом двох місяців від дати одержання ним повідомлення чи висновку закладу експертизи.

Кінцеві результати експертизи відображаються в обґрунтованому висновку, на підставі якого Держдепартамент приймає рішення про реєстрацію (повністю чи частково) або відмову в реєстрації марки. Рішення Держдепартаменту надсилається заявнику. На підставі рішення про реєстрацію марки та за наявності документів про сплату державного мита і збору здійснюється публікація в офіційному бюлетені відомостей про видачу свідоцтва.

Одночасно з публікацією відомостей про видачу свідоцтва Держдепартамент здійснює державну реєстрацію марки. Видача свідоцтва здійснюється Держдепартаментом у місячний строк після державної реєстрації марки.

5. Не вимагає засвідчення свідоцтвом факт набуття прав інтелектуальної власності на торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію або визнана в установленому законом порядку добре відомою.

Особливості визнання марки добре відомою визначені у ст. 25 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", яка зазначає, що охорона прав на добре відомий знак для товарів і послуг здійснюється у відповідності зі статтею 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності на підставі визнання знака добре відомим.

При визначенні того, чи є знак добре відомим, можуть розглядатися наступні фактори, якщо вони є доречними:

1) ступінь чи популярність визнання знаку у відповідній сфері;

2) тривалість, обсяг і географічний район будь-якого використання знаку;

3) тривалість, обсяг і географічний район будь-якого просування знаку, включаючи рекламування обнародування, представлення на ярмарках, виставках товарів та/або послуг для яких використовується знак;

4) тривалість і географічний район будь-яких реєстрацій та/або заявок на реєстрацію знаку за умови, що знак, що використовується є визнаним;

5) свідчення успішного відстоювання прав на знак, зокрема, територія, на якій знак визнаний добре відомим компетентними органами;

6) цінність, що асоціюється зі знаком.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону з дати, на яку знак для товарів і послуг став добре відомим в Україні, йому надається така ж правова охорона, як і зареєстрованому товарному знаку. При цьому, правова охорона поширюється також на товари і послуги, що не є однорідними тим, для яких знак визнаний добре відомим, якщо його використання іншими особами щодо таких товарів і послуг буде вказувати на зв'язок між ними і власником добре відомого знаку, у зв'язку з чим ймовірним є порушення його інтересів.

Визнання знака для товарів і послуг добре відомим може здійснюватися Апеляційною палатою Держдепартаменту, відповідно до Порядку, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України N 228 від 15.04.2005 р., або судом.