Цивільний кодекс України (ЦКУ). Науково-практичний коментар.

1. Зобов'язання гаранта перед кредитором припиняється у разі:

1) сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію;

2) закінчення строку дії гарантії;

3) відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов'язків за гарантією.

2. Гарант, якому стало відомо про припинення гарантії, повинен негайно повідомити про це боржника.

Коментар:

1. Ст. 568 ЦКУ передбачає спеціальні випадки припинення гарантії, до яких відносяться:

1) сплата бенефіціарові суми, на яку видано гарантію. У випадку, якщо виплати по гарантії здійснювалися частинами, гарантія припиняється лише у відповідній частині. Гарантія припиняється повністю після сплати бенефіціару всієї суми, визначеної в гарантії;

2) закінчення передбаченого в гарантії строку, на який її видано. Такий строк є преклюзивним (припиняючим), тому він не переривається, не зупиняється та не може бути поновлений судом.

В межах зазначеного строку бенефіціар повинен звернутися до поручителя з вимогою про виплату гарантійної суми. Повторна вимога в порядку ч. 3 ст. 565 ЦКУ може бути заявлена і поза межами зазначеного строку. Що стосується позову до суду, то він може бути пред'явлений до гаранта на протязі строку позовної давності;

3) відмова бенефіціара від своїх прав за гарантією. Така відмова може бути здійснена двома способами: а) шляхом повернення оригіналу гарантії гаранту; б) шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов'язків за гарантією.

2. Перелік підстав припинення гарантії, передбачений у ст. 568 ЦКУ, не є вичерпним.

Гарантія припиняється також на загальних підставах припинення зобов'язань, передбачених главою 50 ЦКУ. Зокрема, підставами припинення гарантії є зарахування зустрічних однорідних вимог між бенефіціаром та гарантом (ст. 601 ЦКУ), передання відступного (ст. 600 ЦКУ), поєднання гаранта і бенефіціара в одній особі (ст. 606 ЦКУ), ліквідація гаранта як юридичної особи (ст. 609 ЦКУ). Виняток складає така підстава припинення зобов'язань, як неможливість виконання (ст. 607 ЦКУ), яка взагалі не застосовується до грошових зобов'язань, яким є гарантія.

Крім того, дострокове припинення гарантії допускається за ініціативою принципала. Вказана підстава передбачена главою 5 розділу 2 постанови НБУ від 15.12.2004 р. N 639 "Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах" і стосується лише гарантій, виданих банківськими установами. В даному випадку принципал подає до банку-гаранта заяву про дострокове припинення гарантії, який зобов'язаний надіслати бенефіціару відповідний запит з метою одержання згоди від нього на дострокове припинення гарантії. Якщо бенефіціар надав згоду, то гарантія вважається припиненою. Банк-гарант зобов'язаний повідомити про це принципала протягом двох робочих днів з дати отримання згоди бенефіціара.

Відклична гарантія припиняється також у разі її відкликання гарантом у порядку і за умов, визначених у ній (див. ч. 3 ст. 561 ЦКУ з коментарем).

3. Припинення гарантійних зобов'язань, як правило, стосується лише взаємовідносин бенефіціара та гаранта. В той же час, припинення гарантії може торкатися певних прав та обов'язків принципала. Саме тому ч. 2 ст. 568 ЦКУ передбачено обов'язок гаранта, якому стало відомо про припинення гарантії, негайно повідомити про цей факт принципала. У повідомленні доцільно вказувати на підставу припинення гарантії, оскільки кожна підстава може мати інше правове значення для боржника.