Цивільний кодекс України (ЦКУ). Науково-практичний коментар.

1. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора.

Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.

2. Сторона, винна у порушенні зобов'язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором.

3. У разі припинення зобов'язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.

Коментар:

Завдаток за своїм характером наближується до санкцій, встановлених за порушення зобов'язання. Це проявляється у втраті суми завдатку, стороною, яка є винною такому порушенні. Слід підкреслити, що на відміну від ЦК Російської Федерації, де зазначено, що санкція у вигляді втрати завдатку застосовується тільки в разі невиконання зобов'язання та не може розповсюджуватися на випадки неналежного виконання, стаття 571 ЦК України в якості умови втрати/стягнення суми завдатку називає порушення зобов'язання. А оскільки під порушенням зобов'язання ст. 610 ЦК України розуміє невиконання або неналежне виконання зобов'язання, втрата завдатку може мати місце і в разі порушення стороною зобов'язання якихось його окремих умов.

Якщо основне зобов'язання не виконане з вини сторони, що передала завдаток (боржника), завдаток залишається у кредитора.

Якщо відповідальність за невиконання зобов'язання, забезпеченого завдатком, покладається на сторону, що отримала завдаток (кредитора), вона повинна повернути боржнику завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості. Тобто, якщо завдаток виражався в грошовій сумі, він повертається в подвійному розмірі. Якщо в якості завдатку передавалося рухоме майно, воно підлягає поверненню в натурі і додатково кредитор повинен сплатити суму, що дорівнює вартості завдатку.

За загальним правилом, форма вини особи, яка не виконала зобов'язання, а також інші обставини, із-за яких зобов'язання не виконане, не мають значення. В цьому проявляється забезпечувальна сутність завдатку, а також основна відмінність завдатку від авансу: в разі невиконання зобов'язання, в рахунок якого переданий аванс, він підлягає поверненню стороні, яка його сплатила.

На практиці постає питання про небажання продавців або інших осіб, які взяли завдаток, повертати його іншій стороні в подвійному розмірі. Для запобігання такої ситуації можлива домовленість про внесення в депозит нотаріуса суми завдатку, причому як покупцем (платником), так і продавцем (одержувачем коштів). Така дія буде доцільною в разі нотаріального посвідчення договору, за яким вноситься завдаток.

Саме по собі настання негативних наслідків, передбачених частиною 1 коментованої статті, не звільняє винну у порушенні зобов'язання сторону від інших видів цивільно-правової відповідальності. У відповідності до частини 2 даної статті, така сторона також зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки (див. ст. 623 ЦК та коментар до неї). За загальним правилом збитки відшкодовуються в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку. Однак в договорі сторони можуть передбачити інші наслідки (наприклад, відшкодування збитків в повному обсязі понад суму завдатку тощо).

Наслідки припинення зобов'язання, забезпеченого завдатком, доповнені можливістю припинення угоди про завдаток та його однократного повернення в таких випадках:

- в разі припинення зобов'язання до початку його виконання, якщо завдаток вже сплачений. Оскільки завдатком можуть бути забезпечені лише договірні зобов'язання, у коментованій статті мова йде про припинення зобов'язання за домовленістю сторін (див. ст. 604 та коментар до неї);

- в разі неможливості виконання зобов'язання, забезпеченого завдатком. Мова йдеться про ситуацію, коли зобов'язання, забезпечене завдатком, не може бути виконане за обставин, за які жодна із сторін не відповідає (див. ст. 607 та коментар до неї).