Цивільний кодекс України (ЦКУ). Науково-практичний коментар.

1. Оцінка предмета застави здійснюється у випадках, встановлених договором або законом.

2. Оцінка предмета застави здійснюється заставодавцем разом із заставодержателем відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення права застави, якщо інший порядок оцінки предмета застави не встановлений договором або законом.

Коментар:

1. Як випливає з частини першої коментованої статті, оцінка предмета застави не є обов'язковою і здійснюється лише якщо необхідність її проведення встановлена договором або положеннями закону. Норма ч. 1 ст. 582 ЦК знаходить своє продовження і у спеціальному законодавстві. За ч. 1, 3 ст. 13 Закону "Про заставу" оцінка майна не відноситься до істотних умов договору застави, а може бути проведена за згодою сторін або на вимогу однієї із сторін. Відсутня оцінка майна і в переліку істотних умов договору іпотеки (ч. 1 ст. 18 Закону "Про іпотеку"). Положення про визначення вартості предмета іпотеки може бути включено до іпотечного договору (ч. 3 ст. 18 Закону "Про іпотеку"). За ч. 2 ст. 5 Закону "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" оцінка предмета іпотеки здійснюється за згодою сторін, якщо інше не передбачено іпотечним договором.

Слід звернути увагу на нерівнозначність термінів "вартість предмета застави" та "оцінка предмета застави". За ч. 6 ст. 5 Закону "Про іпотеку" вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором. Таким чином, вартість предмета іпотеки є ширшим поняттям і включає в себе оцінку предмета іпотеки, що є різновидом вартості, особливість якого викликана тим, що оцінка проводиться спеціальним суб'єктом - суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Згідно ч. 3 ст. 7 зазначеного Закону проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим у випадках застави державного та комунального майна. Експертна оцінка вимагається при передачі в заставу (іпотеку) земельних ділянок (ч. 4 ст. 201 ЗК, ч. 7 ст. 5, абзац третій ч. 2 ст. 13 Закону "Про оцінку земель").

2. Якщо вартість предмета застави визначається на основі домовленості між заставодавцем та заставодержателем, в основу оцінки предмета застави покладаються звичайні ціни на дане майно, що склалися на момент виникнення застави, якщо інший порядок оцінки не встановлений договором або законом. Звичайною вважається ціна товару (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено протилежне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. При цьому під справедливою ринковою ціною розуміється "ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг)" (абзаци перший та другий пункту 1.20.1 ст. 1 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств"). Слід відзначити, що виконати останню вимогу не уявляється можливим в тих випадках, коли право застави виникає в момент передання заставодержателю предмета застави після укладення договору (ч. 2 ст. 585 ЦК), оскільки в такому разі сторони мають прорахувати ціну предмета застави, яка виникне у майбутньому.

3. Оцінка предмета застави може здійснюватись не тільки при укладенні договору, але й вимагатися при зверненні стягнення на заставлене майно. У разі задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі йому права власності на предмет іпотеки, останній набуває право власності за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета суб'єктом оціночної діяльності (ч. 3 ст. 37 Закону "Про іпотеку").