Цивільний кодекс України (ЦКУ). Науково-практичний коментар.

1. Якщо відповідь про прийняття пропозиції укласти договір одержано із запізненням, особа, яка зробила пропозицію, звільняється від відповідних зобов'язань.

2. Якщо відповідь про прийняття пропозиції укласти договір було відправлено своєчасно, але одержано із запізненням, особа, яка зробила пропозицію укласти договір, звільняється від відповідних зобов'язань, якщо вона негайно повідомила особу, якій було направлено пропозицію, про одержання відповіді із запізненням.

Відповідь, одержана із запізненням, є новою пропозицією.

3. За згодою особи, яка зробила пропозицію, договір може вважатись укладеним незалежно від того, що відповідь про прийняття пропозиції укласти договір було відправлено та (або) одержано із запізненням.

Коментар:

1. За загальними правилами, що передбачені у статтях 643, 644 ЦК, які доповнюючи умови акцепту про його повноту та безумовність також його строковістю, визначають, що акцепт має силу коли він отриманий на протязі строку, який визначений в оферті або в акті цивільного законодавства, а коли такий строк не визначений, то на протязі нормально необхідного часу для відповіді, тобто на протязі розумного строку. Це означає, що за загальними правилами, що передбачені у статтях 643, 644 ЦК, акцепт, що надійшов після спливу строку для відповіді, включаючи також випадок спливу розумного строку, коли він не визначений у оферті або акті цивільного законодавства, не має юридичної сили і може бути проігнорований оферентом. Частина 1 коментованої статті практично є підтвердженням дії загальним правил, що визначені у статтях 643, 644 ЦК.

2. Дія названого загального правила про втрату юридичної силу акцепту, що надійшов із запізненням обмежується дією положень ч. 2 коментованої статті. Акцепт може бути направлений своєчасно¹, але водночас бути отриманий із запізненням. Поняття "направлений своєчасно" містить у собі оціночне поняття "своєчасність", тому також набуває оціночного характеру у цілому. Щоб визначитися з тим, чи відправлений акцепт своєчасно чи ні, коли він отриманий із запізненням, проте існує можливість визначити, що він відправлений вчасно, необхідно здійснити ряд оцінок, які у свою чергу змушують встановити ряд обставин та питань, і можливо, з'ясувати практику відносин між сторонами, звичаї якими сторони керуються у своїх відносинах щодо укладення договорів, у випадку коли пропозиція укласти договір не містила строку для відповіді.

____________

1 Див. коментар до статей 643, 644 ЦК.

Визначення своєчасності відправки у великій мірі залежить звичайно від порядку обігу почтової кореспонденції, якщо договір укладається шляхом обміну листами. Порядок обігу почтової кореспонденції та порядок надання послуг почтового зв'язку визначено у постанові КМ України від 17 серпня 2002 р. N 1155 "Про затвердження надання послуг поштового зв'язку" (із відповідними змінами та доповненнями) та у Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від 12 травня 2006 р. N 211.

Необхідність оцінки з метою визначення "своєчасності відправки" акцепту звичайно вносить певні незручності для оферента. Іншими словами дія загального правило про те, що акцепт втрачає силу, коли він отриманий із запізненням є обмеженою існуючою можливістю здійснення оцінки та її результатом. Більш того, оцінка з боку оферента та акцептанта може призводити до двох абсолютно протилежних результатів. Так, здійснивши односторонню оцінку оферент, що звичайно несе для нього ризики невірної оцінки, може прийти до висновку, що оферта не була направлена своєчасно і таким чином виключити застосування ч. 2 ст. 645 ЦК, зробивши висновок, про застосування правила, що передбачене у ч. 1 коментованої статті. Акцептант із свого боку, здійснивши оцінку, може прийти до протилежного висновку, що у кінцевому результаті призведе до виникнення спору щодо укладеності договору і відповідно до спору щодо прав та обов'язків, що породжується названим договором.

Названі ризики оцінки "своєчасності відправлення" повинні сторони мати на увазі і передбачати їх у своїй практиці. Запобігти названим ризикам, у певній мірі можна здійснивши, відповідно до положень ч. 2 коментованої статті негайне повідомлення особі, якій було направлено пропозицію укласти договір, про одержання відповіді із запізненням. Негайність повідомлення також є оціночною категорією. У деяких випадках, у тому числі у залежності від змісту самого акцепту, вона може бути дотриманою коли між отриманням акцепту та повідомленням не пройшло, наприклад, години. Наприклад 5 грудня о 10-00 А отримав від Б акцепт із запізненням про прийняття ним пропозиції в якому було зазначено, що Б починає відвантаження товару зі свого складу о 10 годині 5 грудня. Хоча між А та Б існує зв'язок через електронну почту та інші можливості технічного зв'язку, акцепт був доставлений поштою. У даному випадку відповідь про прийняття акцепту із запізненням буде оцінена, як негайна, коли вона надана відразу після отримання до початку здійснення відвантаження товару зі складу акцептанта.

У випадку визначення строку для відповіді посиланням на "нормально необхідний час" (ч. 2 ст. 644 ЦК), визначення "своєчасності відправлення" акцепту буде залежати від визначення, також шляхом оцінки, "нормально необхідного часу", тобто "розумного часу" для відповіді. Строк, що охоплюється "нормально необхідним часом" для відповіді, який встановлений шляхом оцінки, може усувати необхідність оцінки на предмет "негайності" повідомлення (ч. 2 ст. 645 ЦК), так як проміжок часу, який визначений як "нормально необхідний" (розумний строк), охопив і момент відправлення акцепту і момент його отримання оферентом. Послідовність названих оцінок також треба мати на увазі.

Відповідь одержана із запізненням, є новою пропозицією, а у контексті ч. 2 коментованої статті названа відповідь буде новою пропозицією, лише після негайного повідомлення про те, що вона одержана із запізненням. Одержання із запізненням, дата та час одержання акцепту, також має бути посвідчене об'єктивними доказами, з метою усунення, у свою чергу, спору щодо моменту отримання акцепту. Коли акцепт надійшов поштою таким доказом може бути розписка в отриманні рекомендованого листа з повідомленням про вручення, акт розкривання почтової кореспонденції вчинений у присутності працівників відділу почтового зв'язку тощо.

Із контексту частина 2 коментованої статті випливає, що у її гіпотезі охоплюється ситуація коли відправка акцепту відбувається вчасно, а його отримання із запізненням, у зв'язку з не виправдаю або непередбачуваною затримкою при пересилці акцепту. Коли ж, наприклад, акцепт відправляється вчасно, але свідомо з таким розрахунком, що він надійде із запізненням, ч. 2 ст. 645 ЦК застосуванню не підлягає. Так наприклад: Б відправляє а акцепт, який відповідно до строку вказаного в оферті має бути акцептованим не пізніше 15 березня. Знаючи, що відповідно до правил обігу почтової кореспонденції лист з акцептом від місця знаходження Б до місця знаходження А бути йти не менше 3 діб, Б відсилає лист з акцептом 14 березня, завідомо знаючи, що він буде отриманий із запізненням. У даному разі непередбачуваність затримки у часі надходження листа з офертою відсутня, а навпаки лист надсилається з передбачуваною затримкою у надходженні. За таких обставин акцепт може бути прийнятим лише у порядку дії ч. 3 коментованої статті.

Непередбачуваність пересилки може мати місце коли затримка у пересилці листа з офертою відбулася у зв'язку із страйком працівників почти, або якщо пересилка відбувається електронною поштою затримка може відбутися із технічних проблем на сервері оферента.

3. Частина 3 коментованої статті поряд із загальними правилами, про те, що акцепт отриманий із запізненням не має силу, визначає інше загальне повило, відповідно до якого оферент може прийняти ("акцептувати") акцепт, що затримався. Зміст ч. 3 коментованої статті у питанні "реанімації" юридичної сили акцепту, що затримався цілком апелює до інтересу та волі оферента. Згода особи оферента, що вимагається з метою констатації договору укладеним, у випадку передбаченому у ч. 3 коментованої статті, потребує лише одностороннього волевиявлення. Законодавець не вимагає повідомлення з боку оферента на ім'я адресата оферти про наявність згоди щодо укладення договору за акцептом який запізнився. Утім між народжена практика та Принципи УНІДРУА у ст. 2.1.9 знаходяться на позиції, що акцепт, який запізнився не втрачає свою силу, не лише за однієї умови згоди оферента вважати договір укладеним, але і за умови, якщо оферент без невиправданої затримки, повідомить про це адресата оферти або направить йому відповідне повідомлення. Зважаючи на те, що волевиявлення оферента у формі згоди вважати договір укладеним, у разі відправки та отримання акцепту із запізненням, має бути об'єктивованим, слід висловити думку, що назване повідомлення з боку оферента має бути, що усуне можливі спору щодо наявності такої згоди.

У різі існування згоди вважати договір укладеним, коли акцепт надійшов із запізненням, договір слід вважати укладеним з моменту коли акцепт, що запізнився був отриманий оферентом, а не коли оферент повідомить адресата оферти про свій намір розглядати акцепт, що запізнився як такий, що має юридичну силу. Наприклад: А вказує 31 січня у якості кінцевого строку для акцепту своєї оферти. А отримує акцепт від Б 3 лютого. А, який зберігає заінтересованість у договорі, має намір акцептувати (прийняти) акцепт Б, що запізнився і негайно повідомляє про це Б. Не дивлячись на те, що Б отримує це повідомлення лише 8 лютого, договір вважається укладеним з 3 лютого.

Коли акцепт був відправлений та отриманий із запізненням згода оферента щодо його прийняття має бути висловлена без затримки. У протилежному випадку, оферент, який має можливість відповідно надати згоду щодо укладеності договору за акцептом який запізнився, після отримання акцепту буде мати можливість дати згоду у будь-який час, тримаючи цим акцептанта у стані зв'язаності його ж акцептом. У даному випадку відсутність об'єктивованої згоди, не буде давати можливість констатувати факт укладення договору, за акцептом який відправлений та отриманий із запізненням, а з іншого боку безкінечна можливість надання такої згоди для оферента, за відсутності можливості відкликати акцепт, буде тримати акцептанта у "заручниках" волі оферента.