Цивільний кодекс України (ЦКУ). Науково-практичний коментар.

1. Дарувальник має право відмовитися від передання дарунка у майбутньому, якщо після укладення договору його майновий стан істотно погіршився.

2. Обдаровуваний має право у будь-який час до прийняття дарунка на підставі договору дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому відмовитися від нього.

Коментар:

1. Враховуючи безоплатний характер договору дарування, коментована стаття надає можливість дарувальнику при визначених умовах в односторонньому порядку розірвати договір, на підставі якого він зобов'язаний у майбутньому передати обдаровуваному майно, що є предметом договору.

Як зазначалося, консенсуальний договір дарування покладає на дарувальника обов'язки щодо передання майна у майбутньому обдаровуваному. За загальним правилом (ч. 1 ст. 525 ЦК) одностороння відмова від виконання договору не допускається, за винятками, встановленими договором або законом. Стосовно договору дарування законом передбачено можливість дарувальника відмовитись від договору в односторонньому порядку у випадку істотного погіршення його майнового стану після укладення такого договору. Водночас закон не регламентує питання щодо того, яким характерним критеріям має відповідати такий погіршений майновий стан дарувальника. Таким може бути втрата постійного заробітку, тяжка хвороба дарувальника або членів його родини, інші непередбачувані обставини на момент укладання договору, що негативно вплинули пізніше на його майновий стан. Таким чином, дарувальник повинен довести, що його майновий (матеріальний) стан дійсно погіршився, а також, що таке погіршення сталося вже після укладання договору дарування, і в момент укладання якого він не міг передбачити такого подальшого негативного перебігу подій. Якщо такі докази відсутні, дарувальник повинен передати обдаровуваному дарунок, передбачений договором дарування або відшкодувати його вартість.

2. Частина 2 коментованої статті надає обдаровуваному необмежену можливість одностороннього розірвання договору до передачі йому дарунку. Така можливість стосується випадків, коли між укладенням договору дарування та передачею дарунку наявний певний строк.

Зокрема, у зв'язку з тим, що обдаровуваний за договором дарування не зобов'язаний приймати дарунок, він вправі у будь-який час до фактичного прийняття дарунка відмовитись від нього. Це стосується і випадків укладення консенсуального договору дарування, яким встановлено обов'язок передати дарунок у майбутньому. Незважаючи на ту обставину, що при укладенні такого правочину обдаровуваний дав свою згоду на отримання дарунка у майбутньому, він може у подальшому у будь-який час відмовитись від нього без жодних негативних для себе правових наслідків. Проте закон передбачає, що така відмова від дарунку можлива лише до моменту прийняття дарунку обдаровуваним. Словосполучення "до прийняття дарунка" підлягає розширеному тлумаченню; воно застосовується як до обіцянки дарувальника передати певну річ, так і до обіцянки дарувальника звільнити обдаровуваного від майнового зобов'язання.

Причини відмови обдаровуваного жодного правового значення не мають. Якщо ж обдаровуваний вже прийняв дарунок, то договір дарування вважається виконаний його сторонами. У даному разі обдаровуваний може повернути дарунок дарувальнику лише за його згодою.

Необхідно також враховувати, що коментована стаття не передбачає можливості часткової відмови від дарунку. У такому випадку необхідно буде змінити умови договору дарування, що можливо лише за погодженням сторін правочину (ч. 1 ст. 651 ЦК).