Цивільний кодекс України (ЦКУ). Науково-практичний коментар.

1. Відчужувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути фізична особа незалежно від її віку та стану здоров'я.

2. Набувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути повнолітня дієздатна фізична особа або юридична особа.

3. Якщо набувачами є кілька фізичних осіб, вони стають співвласниками майна, переданого їм за договором довічного утримання (догляду), на праві спільної сумісної власності.

Якщо набувачами є кілька фізичних осіб, їх обов'язок перед відчужувачем є солідарним.

4. Договір довічного утримання (догляду) може бути укладений відчужувачем на користь третьої особи.

Коментар:

1. Чинний ЦК містить спеціальну статтю, присвячену сторонам договору довічного утримання (догляду).

Згідно з ч. 1 коментованої статті відчужувачем може бути лише фізична особа, причому незалежно від віку та стану здоров'я, тому укладення договору можливо також неповнолітніми та малолітніми особами. У цих випадках необхідно враховувати норми статей 31 - 32 ЦК, за якими неповнолітні відчужувачі можуть укладати цей договір лише за нотаріально посвідченою згодою батьків (усиновлювачів або піклувальників), а від імені малолітніх дітей цих договорів має укладатися їхніми батьками, опікунами, усиновлювачами. При цьому, якщо набувачами майна виступають батьки, опікуни, усиновлювачі таких дітей, то договір від імені малолітньої особи укладається третьою особою. Крім того, необхідною умовою для укладення договору довічного утримання за участю неповнолітніх або малолітніх дітей є наявність дозволу органів опіки та піклування (ст. 71 ЦК). На стороні відчужувача у договорі довічного утримання (догляду) може бути як одна, так і декілька фізичних осіб. Прикладом останнього є випадок, коли майно належить відчужувачам на праві спільної сумісної власності, зокрема майно, що належить подружжю. Якщо відчужувачем є один із співвласників майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, договір довічного утримання (догляду) може бути укладений після визначення частки цього співвласника у спільному майні або визначення між співвласниками порядку користування цим майном (ст. 67 Сімейного кодексу України, ч. 2 ст. 747 ЦК України). Водночас законодавство не містить заборони виступати на стороні відчужувача особам, яким майно належить на праві спільної часткової власності.

2. Набувачем може бути повнолітня дієздатна особа або юридична особа незалежно від її організаційно-правової форми, здатна надавати відчужувачу обумовлене договором забезпечення.

3. Кодекс допускає множинність осіб на стороні набувача. Набувачами в такому випадку можуть бути тільки фізичні особи, а майно, яке відчужується за договором, переходить у їхню спільну сумісну власність (див. ком. до ст. 368 ЦК) - тобто без визначення часток кожного з них у праві власності. Незважаючи на відсутність безпосередньої вказівки у Кодексі, за аналогією у договорі довічного утримання (догляду) не виключається участь декількох юридичних осіб, а також разом - фізичних і юридичних осіб.

Фізичні особи, які є набувачами за договором, несуть солідарний обов'язок перед відчужувачем. Це означає, що відчужувач має право вимагати виконання зобов'язання частково чи в повному обсязі як від усіх набувачів разом, так і від кожного з них окремо (див. ком. до ст. 543 ЦК).

4. Частина 4 коментованої статті допускає укладення договору довічного утримання (догляду) на користь третьої особи. Загальна конструкція договору на користь третьої особи регламентована ст. 636 ЦК. У цьому разі, поряд з відчужувачем, в договірні відносини вводиться новий учасник - отримувач платежів (послуг з догляду). Ця особа не вважається відчужувачем, оскільки, власне нічого не відчужує на користь набувача, проте згідно ст. 511 ЦК виступає кредитором стосовно останнього, тобто особою, яка вимагатиме від набувача виконання його обов'язків за договором довічного утримання (догляду). За таким договором набувач зобов'язаний виконати свій обов'язок не на користь відчужувача, а на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Наприклад, укладення договору довічного утримання на користь одного із своїх родичів або іншої особи. Якщо договір довічного утримання (догляду) укладається на користь третьої особи, остання повинна бути чітко вказана в договорі.

Законодавство також не забороняє передбачити в договорі обов'язки набувача стосовно відчужувача і третьої особи (або осіб). У цьому разі на боці кредитора виникає так звана "множинність", що вимагає підвищеної уваги до деталізації обов'язків набувача (боржника) стосовно кожної з таких осіб.

Набувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути як повнолітня дієздатна фізична, так і юридична особа. На відміну від відчужувача, щодо набувача - фізичної особи ЦК України чітко встановлює не тільки обов'язкову наявність у неї повної дієздатності, але й встановлює віковий ценз - досягнення особою повноліття.

5. Можливість участі на стороні набувача юридичних осіб обумовлене характером його обов'язків - надання утримання та (або) організація догляду, виконання яких не залежить від юридичного статусу набувача. При цьому законодавство не пред'являє жодних вимог щодо організаційно-правової форми такої юридичної особи. Таким чином, набувачами можуть бути як комерційні, так і некомерційні юридичні особи. У тих випадках, коли набувачем є юридична особа, вона повинна бути організацією, для якої в силу її правоздатності укладення такого роду договорів і надання послуг з утримання (догляду) є однією з цілей діяльності.