Цивільний кодекс України (ЦКУ). Науково-практичний коментар.

1. Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

2. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.

3. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

4. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Коментар:

Правоздатність юридичної особи реалізується через її органи, які формують і виражають її волю зовні. Органи юридичної особи не тільки здійснюють управління, а й виступають у майновому обороті під її імені. Тобто дії органів визнаються діями самої юридичної особи. Тому для здійснення правочинів від імені юридичної особи вони не потребують довіреності.

Зміст дієздатності юридичної особи складається з трьох основних елементів:

1) правочиноздатність юридичної особи, яка може бути визначена як її здатність бути стороною правочину, у тому числі, здатність самою здійснювати правочини. Правочиноздатність юридичної особи здійснюється від її імені на підставі відповідного повноваження або органом юридичної особи, або учасником юридичної особи, або за допомогою інституту представництва. Здійснення правочиноздатності юридичної особи через її органи не є представництвом, а має вважатися діями безпосередньо самої юридичної особи. Здійснення правочиноздатності юридичної особи через її учасників слід вважати представництвом із застосуванням внаслідок цього до даних відносин положень глави 17 ЦК1;

____________

1 Див.: Фролов В. Д. Правочиноздатність юридичної особи та її здійснення за цивільним законодавством України (цивілістичннй аспект). - Автореф. дис. ... к. ю. н. - Одеська національна юридична академія. Одеса, 2004. - 20 с.

2) здатність самостійно здійснювати цивільні права і виконувати обов'язки;

3) деліктоздатність, тобто здатність нести відповідальність за цивільні правопорушення. Той факт, що від імені юридичної особи виступають конкретні фізичні особи, не змінює самостійного характеру волі, поведінки і відповідальності юридичної особи за свої дії в цивільних правовідносинах. Вина юридичної особи є її власна вина, а не вина її органів, засновників (учасників), працівників або інших осіб.

Підставами виникнення повноваження на здійснення правочиноздатності у відносинах за участю юридичної особи можна вважати:

1) вказівки установчих документів або закону, якими передбачається право (повноваження) певного органу чи органів юридичної особи діяти в її інтересах (наприклад, визначення в статуті господарського товариства переліку та структури його органів, а також компетенцію та обсяг повноважень кожного з них). Така можливість передбачена ч. 2 ст. 92 ЦК та низкою спеціальних законів;

2) членство в юридичній особі у випадках, коли можливість представництва ними інтересів юридичної особи передбачена спеціальним законом (ч. 2 ст. 92 ЦК). Такий спосіб здійснення дієздатності юридичної особи передбачається стосовно повних і командитних товариств (ч. 1 ст. 122; ч. 1 ст. 133 ЦК), довірчих товариств (ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про довірчі товариства"). Слід звернути увагу, що статутом неможливо передбачити випадки, коли від імені юридичної особи діятимуть її учасники - це може бути встановлено лише у законі;

3) волевиявлення юридичної особи та її представника, відображене у договорі доручення. Узгоджене волевиявлення сторін в таких договорах має відображати не лише засади та умови взаємин між ними, але й обов'язково містить повноваження для повіреного виступати від імені та в інтересах довірителя (ч. 3 ст. 237 ЦК);

4) акт уповноваженого органу юридичної особи, яким певній особі доручається (дозволяється) діяти в якості її представника (призначення на посаду, яка вимагає виконання представницьких функцій). Хоча в таких випадках, як правило, укладається договір (контракт), однак підставою виникнення повноваження є саме акт призначення на посаду, в результаті зайняття якої у того, хто її займає, виникають повноваження діяти в інтересах юридичної особи (ч. 3 ст. 237 ЦК)2.

____________

2 Див.: Фролов В. Д. Правочиноздатність юридичної особи та її здійснення за цивільним законодавством України (цивілістичннй аспект). - Автореф. дис. ... к. ю. н. - Одеська національна юридична академія. Одеса, 2004. - 20 с.

Органи чи інші особи, які виступають під імені юридичної особи, зобов'язані діяти в її інтересах добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Порушення цього обов'язку призводить до негативних наслідків у внутрішніх відносинах юридичної особи. Відповідно до ч. 4 ст. 92 ЦК, члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі. Ці збитки відшкодовуються за рахунок їхнього власного майна.

Водночас, порушення обов'язків, установлених абз. 1 ч. 3 ст. 92 ЦК, не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами від імені юридичної особи з третіми особами.

На думку В. Г. Ротаня, відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК дієздатність юридичної особи може здійснюватись як колегіальним органом, так і одноособовим органом (особою). Якщо орган юридичної особи, що здійснює його дієздатність, є колегіальним, такою особою зазвичай визнається керівник такого колегіального органу. Відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК слід виходити із презумпції наявності повноваження на здійснення дієздатності юридичної особи як у одноособового органу юридичної особи, так і у керівника колегіального органу юридичної особи3.

____________

3 Див.: Проблемні питання застосування Цивільного і Господарського кодексів України / Під редакцією Яреми А. Г., Ротаня В. Г. - К.: Реферат, 2005. - С. 57.

Зазначені обмеження можуть встановлюватись: 1) безпосередньо законом. Наприклад, згідно з п. 16 ч. 3 ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільський, селищний, міський голова укладає договори від імені ради, але якщо такі договори укладені від імені ради з питань, що віднесені до виключної компетенції ради, вони підлягають затвердженню радою (п. 43 ч. 1 ст. 26 того ж Закону); 2) статутом товариства встановлено, що правочини на визначену в статуті суму, підлягають затвердженню загальними зборами учасників товариства (п. "і" частини п'ятої ст. 41; ч. 1 ст. 59 Закону "Про господарські товариства"); статутом товариства можуть бути передбачені різні варіанти співвідношення повноважень наглядової ради такої юридичної особи та виконавчого органу (директора) на здійснення дієздатності юридичної особи Наприклад, директор товариства отримує право на вчинення правочинів від імені юридичної особи тільки за умови попереднього прийняття наглядовою радою рішення про вчинення відповідного правочину. Інший варіант: статутом передбачається, що директор має право без обмежень підписувати договори від імені юридичної особи, але підписаний договір при цьому вважається укладеним тільки після належного волевиявлення на укладення договору з боку наглядової ради товариства.

Якщо орган вчинив від імені юридичної особи правочин, який знаходиться за межами його повноважень, тоді можливі два варіанти подальших дій: 1) якщо такий правочин в наступному схвалюється юридичною особою, тоді він створює, змінює чи припиняє цивільні права та обов'язки для неї (при цьому схвалення не означає, що юридична особа надала повноваження на вчинення в подальшому такого правочину тій особі, яка його вчинила від її імені); 2) якщо подальшого схвалення такий правочин не отримав, очевидно, що юридична особа буде подавати позов про визнання його недійсним через недодержання однієї із вимог чинності правочину - відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК).

Сучасна практика виходить з того, що стандартне формулювання в договорі "в особі директора, який діє на підставі статуту" означає обов'язок іншої сторони ознайомитись з статутом контрагента і вона вважається такою що за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження, які можуть бути передбачені в статутних документах.

Всі обмеження на здійснення дієздатності юридичної особи її органом є чинними за умови, якщо юридична особа доведе, що третя особа знала або за всіма обставинами не могла не знати про встановлені обмеження. Третя особа має визнаватись такою, що знала чи за всіма обставинами не могла не знати про обмеження повноважень відповідного органу товариства, в наступних випадках: 1) коли такі обмеження встановлені законом; 2) коли відомості про такі обмеження, встановлені статутом чи засновницьким договором, внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (абзац одинадцятий ч. 2 ст. 17 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"); 3) коли надані інші докази, які підтверджують, що третя особа під час вчинення оспорюваного або нікчемного правочину знала про обмеження, які встановлені для виконавчого органу чи наглядової ради юридичної особи на здійснення дієздатності останньої.